Шверці

Шверці[1] (від шверт, на думку М. Фасмера, від нід. zwaard)[2] — висувні бортові кілі на деяких типах суден (зокрема, плоскодонних суден і суден з підвищеною валкістю). Мають вигляд щитів (дощатих крил), рухомо прикріплених по бортах. Шверці працюють подібно висувному кілю-шверту, уможливлюючи судну з мілкою осадкою боротися з дрейфом. Хоча вони розташовуються з обох бортів, діє з них в певний час тільки один — з підвітряного борту.

Швертець евера «Фрідріх»

Швертець лемстерака

Крім того, існує ще стерновий швертець — опускна приставна частина стерна, що служить для збільшення його площі в потрібних випадках.

Джонка доби династії Сун зі шверцями. З картини XIII ст.

Найбільшого поширення судна зі шверцями набули в мілководному Північному морі — в Голландії, Франції і на баржах, що експлуатувалися в естуарії Темзи. Зараз їх застосовують при оснащенні вітрилами байдарок, каное та інших дрібних гребних суден.

Шверці відомі в Китаї принаймні з VIII ст. і застосовувалися у військовому флоті — вони забезпечували стабілізацію джонок і поліпшували їхню здатність ходити круто до вітру, про що свідчить в своїй праці Лі Чуань: «вони утримували кораблі, навіть коли вітер і хвилі лютували, ті не зносило бортом, не перекидало»[3]. У китайців винахід запозичили португальці і голландці, впровадивши їх на своїх кораблях бл. 1570 р.[4][5][6] На думку Дональда Лаха, португальці могли перейняти шверці, копіючи китайські зразки суден[7].

Шверці закріплюють по кінцях поперечної балки, що укладається поверх бортів. Для підйому шверців з води при плаванні на мілководді їхні верхні кінці закріплюються на осях. До кожного зі шверців кріпиться швехтенс (швехтоу) — шкентель з блоком, через який проходить лопар талів. Швехтенси служать для підйому й опускання шверців. Традиційно шверці встановлюють по обох бортах: вони можуть бути піднімні або з'ємні, встановлювані під час плавання. Втім, деякі суднобудівники стверджують, що їм вдалося побудувати судна з одним жорстко закріпленим шверцем, придатні для морських плавань[8][9].