Шветцингенський палац
Шветцингенський палац (нім. Schloss Schwetzingen) — замок-палац в Баден-Вюртемберзі, барочна резиденція правителів Курпфальца. Розташовано у Шветцингені округу Карлсруе.
| Шветцингенський палац | |
 | |
| Держава |
 Німеччина[1] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Шветцинген[1] |
| Місце розташування | Schwetzingen Palace Gardensd |
| Власник | Баден-Вюртемберг |
| Архітектор | Johann Adam Breunigd |
| Архітектурний стиль | Рококо |
| Статус спадщини | пам'ятка культури |
| Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
| Сторінка інституції на Вікісховищі | Schloss Schwetzingen |
 Шветцингенський палац у Вікісховищі | |
Історія
Шветцингський замок як могутня фортеця вперше письмово згадується в 1350 році. У 1427 році замок перейшов у володіння курфюрстів Пфальца. Фортеця згодом неодноразово перебудовувалася, служила мисливським замком і в кінці Тридцятирічної війни перетворилася на руїни.
Після закінчення війни курфюрст Карл I Людвіг знову відбудував Шветцинген для своєї коханки Луїзи фон Дегенфельд, а зайві кам'яні, дерев'яні та залізні залишки передав жителям Шветцингена для їх особистих будівельних потреб. Однак в ході Війни за Пфальцську спадщину і цей замок був зруйнований, від нього вціліли лише фортечні стіни, і ті частково.
Нинішній вигляд Шветцингенський палац отримав після початку нового етапу будівельних робіт в 1697 році. Їхнім замовником виступив курфюрст Йоганн Вільгельм, який проживав в Дюссельдорфі. Проект реконструкції підготував І. А. Бройніг. У 1752 році почалася розбивка палацового парку на площі в 70 гектарів. У тому ж році відкрився палацовий театр.
Курфюрст Карл IV Теодор переобладнав палац під свою літню резиденцію і з усім двором перебрався туди з Мангаймського палацу. У 1778 році резиденція пфальцських курфюрстів була перенесена з Мангайма в Мюнхен, і Шветцингенський палац втратив своє значення. Проте роботи над розширенням парку і прикрасою будівель тривали і в XIX столітті. Над розбивкою парку працювали такі майстри, як садовий архітектор з Лотарингії Нікола де Пігаж, придворний садівник І. Л. Петрі, який розпланував регулярний парк, другий придворний садівник І. В. Шкель і ін.
Палац
Шветцингенський палац знаходиться на шляху з Гайдельберга в Шветцинген. По обидва боки від палацових воріт розташовані дві сторожки, в яких нині знаходяться магазин сувенірів і кафе. У просторому дворі розташувалися господарські будівлі. Житлові приміщення палацу знаходяться в його західній частині і в центрі будівлі. У 1975—1991 роках в Шветцингенському палаці проводилися реставраційні роботи, які повернули інтер'єрам палацу вигляд XVIII століття. Бельетаж представляє собою палацовий музей, де можна оглядати гостьові приміщення, особисті покої курфюрста і його дружини часів Карла Теодора. Особливий інтерес становлять приміщення третього поверху, що відносяться до баденської епохи (з 1803 року) і належали морганатичній дружині Карла Фрідріха Баденського рейхсграфіні Луїзі Кароліні фон Гохберг, прикрашені шпалерами ручної роботи 1804-го року фірми «Цубер».
Придворний театр був зведений в класичному стилі і відкрився 15 липня 1753 року оперою Ігнаца Хольцбауера «Син лісів» («Il figlio delle selve»). Після переїзду курфюрста Карла Теодора в Мюнхен концерти і спектаклі тут влаштовували рідко, будівля поступово руйнувалося. В результаті реставраційних робіт 1936—1937 і 2002—2003 років театр був повністю відновлений.
Парк
Шветцингенський палацовий парк розділений на французький парк в стилі бароко і англійський парк. З культурно-історичної точки зору парк складається з «Парку Алегорій» («Garten der Allegorien») зі статуями різних алегоричних персонажів, і «Парку Розважливості» («Garten der Vernunft»), де знаходяться Храм Мінерви, Мечеть, Храм Меркурія, Храм Аполлона, Храм Лісової Ботаніки, римський Водяний замок, Арборетум (із зібранням рідкісних порід дерева). Ці паркові споруди за уявленнями епохи Просвітництва допомагали людині позитивно і творчо мислити. За часів курфюрстів вся паркова зона, за винятком купалень, була відкрита для відвідувачів безкоштовно. Поруч з парком за вказівкою великого герцога Баденського Людвіга І в 1823 році був влаштований ставок.
Відомі відвідувачі
Шветцингенський палац двічі, у 1753 і 1758 роках, відвідував Вольтер, він провів тут 1753 року два тижні. 18 липня 1753 року тут разом з батьком і сестрою виступав на придворному концерті Вольфганг Амадей Моцарт. У 1774 році в палаці у курфюрста гостював композитор Кристоф Віллібальд Глюк. Перебування в Шветцингенському палаці надихнуло Фрідріха Шиллера на створення першого акту драми «Дон Карлос». У 1781 році під ім'ям графа фон Фалькенштейна в Шветцингенському палаці побував імператор Священної Римської імперії Йосип II.
Сучасність
В даний час Шветцингенский палац знаходиться у власності землі Баден-Вюртемберг. За відвідування парку встановлена плата, у палаці і театрі проводяться екскурсії. Щорічно в травні-червні на території Шветцингенського палацу проводяться культурні Шветцингенські фестивалі.
У 2007 році палац Шветцингена і його паркове господарство були включені німецьким урядом в число претендентів до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У 2010 році ця заявка була знову підтверджена.
- Шветцингенський палац - Schloss Schwetzingen
Головний вхід Шветцингенського палацу
Партер
Література
- Carl Ludwig Fuchs, Claus Reisinger: Schloss und Garten zu Schwetzingen. 2. Auflage. Wernersche Verlagsgesellschaft, Worms 2008, ISBN 978-3-88462-266-7
- Ralf R. Wagner: In seinem Paradiese Schwetzingen … Das Badhaus des Kurfürsten Carl Theodor von der Pfalz. Hrsg. von Staatliche Schlösser und Gärten Baden-Württemberg. Verlag Regionalkultur, 2009, 302 S. ISBN 978-3-89735-587-3.
- Oswald Zenker: Schwetzinger Schlossgarten. Ein Führer durch das Französische Gartenparterre und den Englischen Landschaftsgarten, mit Informationen über Schloss und Rokokotheater sowie Sehenswürdigkeiten der Umgebung. K. F. Schimper-Verlag, Schwetzingen 2002, ISBN 3-87742-170-9