Швидка допомога (телесеріал)

1974 року Майкл Крайтон написав сценарій, заснований на власному досвіді роботи лікарем-стажистом у приймальному відділенні швидкої допомоги[4]. Сценарій було запропоновано декільком телевізійним компаніям, але всі вони відмовилися від нього на підставі того, що сценарій вимагає значних доопрацювань. Сама ідея сценарію багатьом сподобалась, але він був затехнічним, дія розгорталася зашвидко, та було забагато сухої медичної термінології. Автор був проти адаптації та спрощення сюжетних ліній, тому сценарій не було екранізовано, і Крайтон зосередився на іншій роботі. 1990 року він опублікував роман «Парк Юрського періоду», а 1993 року почав працювати з режисером Стівеном Спілбергом над адаптацією книги для фільму[5]. Тоді ж Крайтон і Спілберг повернулися до сценарію «Швидкої допомоги» та вирішили, що краще зняти двогодинну пілотну серію для телесеріалу, ніж повнометражний фільм на основі цього сценарію[6]. Кінокомпанія Amblin Entertainment Стівена Спілберга затвердила Джона Веллса виконавчим продюсером телесеріалу.

Декорації серіалу на студії Warner Bros., місто Бербанк

Сценарій пілотної серії, по суті, не відрізнявся від написаного Крайтоном 1974 року. Єдині істотні зміни, зроблені продюсерами, торкнулись образу Сюзан Льюїс і Пітера Бентона. Також довелося скоротити тривалість пілотної серії на 20 хвилин, аби вмістити її у двогодинний телевізійний блок[7]. Через брак часу та засобів на побудову декорацій пілотну серію «Швидкої допомоги» знімали в колишній муніципальній лікарні Лос-Анджелеса, яка припинила функціювати як медичний центр 1990 року[8]. Пізніше знімальний майданчик було побудовано на студії Warner Bros. у Бербанку, штат Каліфорнія, хоча в серіалі дуже часто використовуються панорами Чикаго, особливо його знаменитого метрополітену[9].

Воррен Літтлфілд, який працював на NBC того часу, був вражений серіалом: «Ми були заінтриговані, але варто сказати, і дещо налякані тим, що намагалися запустити медичну драму всього за кілька років після успіху іншого медичного серіалу — „Сент-Елсвер“ (транслювався на каналі NBC з жовтня 1982 року до травня 1988 року)[10]». Після того, як Стівен Спілберг долучився до телесеріалу як продюсер, телеканал NBC замовив іще шість епізодів. Успіх «Швидкої допомоги» здивував як виробників телесеріалів, так і критиків.

Спілберг покинув телесеріал через рік роботи продюсером, зробивши одну важливу зміну в оригінальному сценарії: медсестра Керол Гетевей, згідно з початковою концепцією, повинна була померти в пілотної серії, проте її образ було збережено. Майкл Крайтон лишився виконавчим продюсером протягом усіх 15 сезонів телесеріалу.

Над серіалом працювала велика команда сценаристів, серед них:

• Джон Веллс — виконавчий продюсер і один з найпродуктивніших сценаристів серіалу.
• Лідія Вудвард — сценаристка, стала виконавчою продюсеркою в третьому сезоні. Наприкінці шостого сезону лишила цю посаду, залишившись однією зі сценаристок серіалу.
• Джек Орман — долучився до команди сценаристів у четвертому сезоні, покинув серіал наприкінці дев'ятого сезону.
• Девід Зейбел — сценарист і виконавчий продюсер останніх сезонів, написав сценарій для 41 серії.
• Крістофер Чулак — продюсер усіх 15 сезонів, працював виконавчим продюсером із четвертого сезону, але пізніше зосередився на інших проектах.

У центрі серіалу — стосунки між лікарями і пацієнтами, взаємні стосунки лікарів, викладачів і студентів, а також особисте життя героїв серіалу. Часто порушуються питання певних травм і хвороб, ставлення пацієнтів і лікарів до смерті, а також тема самогубства. Крім того, обговорюються такі невиліковні хвороби, як хвороба Паркінсона, БАС, синдром Дауна, а також ВІЛ-інфекція і СНІД. Зокрема, порушується проблема того, чи може ВІЛ-інфікований спеціаліст продовжувати роботу у «швидкій допомозі» чи повинен бути ізольований від хворих. Усе це відбувається на тлі соціальних проблем великих американських міст — таких, як расизм, бандитизм, алкоголізм і наркоманія.

Неодноразово порушуються етичні питання евтаназії та волі самого пацієнта: чи прийнятно попри волю невиліковно хворого рятувати та підтримувати його життя за допомогою спеціального обладнання. Крім того, обговорюються проблеми переривання вагітності й усиновлення дітей.

У серіалі часто порушуються питання структури й організації медичної допомоги в США, її фінансування та страхування, а також брак фахівців-медиків. Часто автори пропонують подивитися на всю систему медичної допомоги очима пацієнтів і лікарів, а не чиновників і представників великих фірм. У зв'язку з цим розглядається навіть питання страйку середнього медичного персоналу, що може згубно вплинути на роботу всієї «швидкої допомоги».

У пізніших сезонах у серіалі обговорюються проблеми Африки та Близького Сходу. Розповідається про війну в Конго (9—10 сезони), війну в Іраку (11—12 сезони) та конфлікт у Дарфурі (12 сезон).

• Лікарі
  • доктор Олександр Бебкок — Девід Брісбін, 1997—2001
  • доктор Меггі Дойл — Джорджа Фокс, 1996—1999
  • доктор Люсьєн Дубенко — Ліленд Орсер, 2004—2009
  • доктор Джек Кейсон — Сем Андерсон, 1994—2007
  • доктор Еббі Кітон — Гленн Гідлі, 1996—1997
  • доктор Віктор Кліменте — Джон Легуізамо, 2005—2006
  • доктор Джанет Коберн — Емі Акіно, 1994—2008
  • доктор Кімберлі «Ким» Легаспі — Елізабет Мітчелл, 2000—2001
  • доктор Девід Моргенштерн — Вільям Мейсі, 1994—1998, 2008
  • доктор Дональд Онспо — Джон Ейлворд, 1996—2008
  • доктор Вільям «Дикий Віллі» Свіфт — Майкл Айронсайд, 1994—1997
  • доктор Табаш — Тед Руні
  • доктор Джон «Тег» Тальєрі — Рік Россовіч, 1994—1995
  • доктор Анжела Гікс — Сі Сі Ейч Паундер, 1994—1997
  • доктор Девід «Дів» Цвєтік — Джон Террі, 1994—1995
• Медсестри та медбрати
  • Конні Олігаріо — Конні Марі Бразелтон, 1994—2003
  • Чуні Маркес — Лаура Серон, 1995—2009
  • Гейлі Адамс — Іветт Фріман, 1994—2009
  • Лілі Джарвік — Лілі Марій, 1994—2009
  • Лідія Райт — Еллен Кроуфорд, 1994—2003, 2009
  • Малік МакГрат — Дізер Ді, 1994—2009
  • Йош Таката — Гедде Ватанабе, 1997—2003
  • Венді Голдман — Ванесса Маркес, 1994—1997
• Парамедики:
  • Двайт Задро — Монті Расселл, 1995—2008
  • Рауль Мелендес — Карлос Гомес, 1996
  • Моралес — Деметріус Наварро, 1998—2008
  • Памела Олбіс — Лінн А. Гендерсон, 1995—2008
  • Доріс Пікман — Емілі Вагнер, 1994—2008
  • Реймонд «Шеп» Шепард — Рон Елдард, 1995—1996
• Реєстратори
  • Аміра — Памела Сінха, 1999-2001, 2003—2005
  • І. Рей Бозман — Чарльз Ноланд
  • Джеррі Марковіч — Абрахам Бенрубі, 1994—1999, 2001—2006
  • Френк Мартін — Трой Еванс, 2000—2009
  • Роландо — Роландо Моліна, 1994—1996
  • Тіммі Ровлінс — Гленн Пламмер, 1994—1995, 2006—2007
  • Міранда «Ренді» Фронзак — Крістін Мінтер, 1995—2003
  • Ксав'є — Джессі Боррего, 2007
  • Синтія Гупер — Маріска Гарґітай, 1997—1998
  • Ендрю «Енді» — Ендрю Бовен, 2000

1. Theme From ER — Джеймс Ньютон Говард (3:02)
2. Dr. Lewis And Renee (з «The Birthday Party») (1:57)
3. Canine Blues (з «Make Of Two Hearts») (2:27)
4. Goodbye Baby Susie (з «Fever Of Unknown Origin») (3:11)
5. Doug & Carol (з «The Gift») — композитори Джеймс Ньютон Говард і Мартін Девіч (1:59)
6. Healing Hands — Марк Кохн (4:25)
7. The Hero (from «Hell And High Water») — композитори Джеймс Ньютон Говард і Мартін Девіч (1:55)
8. Carter, See You Next Fall (з «Everything Old Is New Again») (1:28)
9. Reasons For Living — Дункан Шейк (4:33)
10. Dr. Green And A Mother's Death (з «Love's Labor Lost») (2:48)
11. Raul Dies (з «The Healers») (2:20)
12. Hell And High Water (з «Hell And High Water») — композитори Джеймс Ньютон Говард і Мартін Девіч (2:38)
13. Hold On (з «Hell And High Water») (2:47)
14. Shep Arrives (з «The Healers») (3:37)
15. Shattered Glass (з «Hell And High Water») (2:11)
16. Theme From ER — Джеймс Ньютон Говард (1:00)
17. It Came Upon A Midnight Clear — Майк Фіннеган (2:30)

• П'ятдесят найвеличніших телешоу всіх часів за версією TV Guide

• Офіційний розділ серіалу на сайті NBC
• Офіційний розділ серіалу на сайті Warner Bros.