Шевченко Валерій Васильович

Валерій Васильович Шевченко народився 11 січня 1942 р. у м. Барнаул Алтайського краю (Росія). В 1958 р. після закінчення середньої школи №8 в м. Кривому Розі В.В. Шевченко вступив до Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту імені Ф.Б. Дзержинського на факультет технології органічних речовин, який закінчив з відзнакою у 1963 р. за спеціальністю “технологія пластичних мас”. Потім вступив до аспірантури Інституту хімії високомолекулярних сполук АН УРСР і з того часу вся його наукова діяльність пов'язана з цим інститутом: молодший науковий співробітник (1966 р.), старший науковий співробітник (1973 р.), завідувач лабораторії синтезу поліуретанів (1980 р.), головний науковий співробітник (1996 р.), завідувач відділу (1998 р.). У 1969 р. В.В. Шевченко в Тартуському державному університеті (Естонія) захистив кандидатську дисертацію ,,Будова і реакційна здатність монопохідних гідразину”. В 1988 р. В.В. Шевченко захистив дисертаційну роботу за темою ,,Поліуретануреїлени і поліуретаносемікарбазиди на основі моноалкілгідразинів. Синтез, структура, властивості” і йому був присуджений вчений ступінь доктора хімічних наук. У 2005 р. йому присвоюється вчене звання професора, а в 2006 р. В.В. Шевченко обирається членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю “хімія високомолекулярних сполук”.

Науковій діяльності В.В. Шевченка притаманна широта інтересів, що охоплює такі області хімії і фізикохімії високомолекулярних сполук як розробка способів синтезу нових мономерів, олігомерів і полімерів, встановлення особливостей структуроутворення в блоколігомерах і кополімерах та розробка методів їх регулювання, Дослідження об'ємних і поверхневих властивостей полімерів. В.В. Шевченком зроблено значний внесок у розвиток хімії і фізикохімії йон- і металовмісних олігомерів і полімерів, рідиннокристалічних полімерів, електро- і фотоактивних олігомерів і полімерів, йонпровідних полімерних систем, амфіфільних полімерів, здатних до самозбірки, і на цій основі створення еластомерів, адгезивів, герметиків, покриттів для різних, у Т.Ч. екстремальних, умов експлуатації. Спільно з Ю.С. Ліпатовим і А.Є. Файнерманом ним започатковано принципово новий підхід до підвищення поверхневої активності речовин, на основі якого синтезовано новий тип сполук - олігомерні поверхнево-активні речовини біанкерного типу. Наукові інтереси В.В. Шевченка пов'язані з розробкою методів синтезу і функціоналізації високомолекулярних сполук нетрадиційної молекулярної архітектури - реакційноздатних гетероланцюгових гіперрозгалужених і зіркоподібних полімерів, поліедральних олігомерних силсесквіоксанів, дослідженням їх поведінки на міжфазній поверхні, фторовмісних олігомерів і полімерів, а також розробкою і вивченням структури і властивостей наноструктурованих полімерних систем у т.ч. йонопровідних мембран для паливних елементів і літієвих джерел струму, вільних плівкових нанотовщинних мембран з нанопорами. Значна увага В.В. Шевченко приділяється синтезу поліфункційних комплесоутворювачів і застосуванню їх у мембранних технологіях, зокрема і для очищення води від радіонуклідів. Останнім часом Шевченко В.В. зі співробітниками розвиває новий напрям полімерної хімії - синтез та фізико-хімія поліфункціональних олігомерних йонних рідин. Результати його фундаментальних досліджень стали основою для створення і впровадження в Україні і республіках колишнього СРСР нових плівкотвірних поліуретанових зв'язуючих і штучних шкір з їх використанням, чутливих до тиску адгезивів і самоклеючих матеріалів на їх основі, рідиннокристалічних еластичних термоіндикаторних плівок для медичної діагностики, полімерних плівкових світлофільтрів, ефективних поверхнево-активних речовин для виробництва пінополіуретанів, фотоемульсій, полімерних композитів, змащувально-охолоджуючих рідин для обробки металів, сплавів, напівпровідників і п'єзоелектриків, молекулярних мастил для мікроелектронних механічних систем тощо. Ряд цих розробок відзначено медалями ВДНГ СРСР і дипломами ВДНГ УРСР.
У своїй науковій діяльності В.В. Шевченко активно співпрацює із вченими США (професор Цукрук В.В. (Tsukruk V.) (Georgia Inst Technol)[3], професор Близнюк В. (Bliznyuk V. Clemson University)[4]. Під його керівництвом захищено 14 кандидатських дисертацій. Він - член редколегій журналів «Полімерний журнал»[5], «Вопросы химии и химической технологии»[6], «Наукові записки Києво-Могилянської академії», а також член спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій ІХВС НАН України та Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В.В. Шевченко приділяє багато уваги не тільки організації та проведенню актуальних наукових досліджень, а й практичній їх реалізації.

У 1995 р. В.В. Шевченку присвоєно звання кращого винахідника НАН України. За роботу "Розробка нових поліуретанових матеріалів, створення технології виробництва та впровадження їх у народне господарство" В.В. Шевченку у 1981 р. була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки[7]. У 1986-1987 рр. В.В. Шевченко брав активну участь у ліквідації наслідків кастрофи на Чорнобильській АЕС. Його нагороджено Подякою Урядової комісії СРСР і Прип'ятського міськвиконкому.

В.В. Шевченко - автор понад 630 наукових праць (182 статті (09.04.18) за Scopus^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}), понад 130 авторських свідоцтв СРСР і патентів України і РФ на винаходи. Список патентів Шевченка В.В. з Бази патентів України

• 1. Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України 50 років 1958-2008 Київ-2008 Лебедєв Є.В. (відп. редактор)
• 2. 75-річчя члена-кореспондента НАН України доктора хімічних наук, професора Валерія Васильовича Шевченка Полімерний журнал 2017 т.34 №1 С.3-4