Шелуміель Лопатто

Шелуміель Лопатто (лит. Šėlumiėlis Lopato; нар. 27 травня 1904, Троки, Віленська губернія, Російська імперія — пом. 20 вересня 1923, Паневежиський повіт, Литва) — литовський караїмський поет.

Шелуміель Лопатто
Народився 14 (27) травня 1904
Тракай, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 20 вересня 1923(1923-09-20) (19 років)
Паневежиський повіт, Литва
Поховання Науяместіс
Країна  Російська імперія
 Литва
Діяльність поет, лісівник
Alma mater Олександрівське караїмське духовне училище
Мова творів Тракайський діалект караїмської мови
Роки активності з 1923

Життєпис

Народився в Троках в бідній караїмської родині[1]. Батько — новоміський міщанин Йошіягу Лопатто, кравець родом з Поневежа, мати — Маня Дубинська, родом з Трок[2]. Мав брата Йосипа (потонув в о. Гальве в 1910 році) та сестру Раю. У 7-річному віці втратив матір. У 1911-1915 роках навчався в Трокському початковому для караїмських дітей училищі в Ісаака-Боаза Фірковича[1]. Вирішивши продовжити своє навчання, за напуттям родичів відправився в Санкт-Петербург, де в 1915-1916 році відвідував чоловічу гімназію. Незабаром туди переїхала вся його родина. Через війни, що почалася багато караїмів із західних губерній Росії перебралися до Криму. Так само вчинила й сім'я Лопатто, яка оселилася в Євпаторії[2]. У вище вказаному місті в 1916-1920 роках Шелуміель навчався в Олександрівському караїмською духовному училищі, яке закінчив на «відмінно»[1]. У 1920 році сім'я Лопатто повернулася додому і оселилася в Паневежисі, де Шелуміель вивчив литовську мову й почав трудову діяльність на посаді писаря в Пасвалісі[3].8 березня 1921 року зареєстрований як кандидат на посаду вчителя у Відділі освіти Біржайсько-Посвольского округу. У липні 1923 року закінчив лісовий технікум і став техніком лісового господарства. Працював заступником лісничого[2].

Убитий бандитами 20 вересня 1923 року поблизу Паневежиса під час виконання службових обов'язків[2][4]. Винних не знайшли. Похований на кладовищі в Науяместісі[3].

Творчість та громадська область
Похорон Шелуміеля Лопатто, 1923 рік

Поетичний талант проявився в роки життя в Євпаторії, де Шелуміель написав свої перші вірші караїмською мовою. У них поет відобразив тяготи свого життя, любов до людей і рідного краю. Поетичні образи Лопатто натхненні біблійними й релігійним мотивами, про що говорять назви деяких його віршів[5]. На думку Олександра Мардковича, у вірші «Глузування долі» (карї. Kültküsü gorałnyn) автор «передає спогади про свою матір і ту безпросвітну убогу обстановкуі, в якій йому довелося жити й зростати»[4]. Високо цінувала поезію Ш. Лопатто литовська поетеса Юдіта Вайчюнайте[3]. Свій вільний час Шелуміель Лопатто також присвячував науці та самоосвіті, громадської діяльності. Брав активну участь в житті караїмської громади, залучаючи молодих людей до літератури. У 1923 році став одним із засновників Паневезького суспільства караїмської молоді «Онармах»[6]. Займався перекладом і написанням п'єс для аматорського караїмського театру. За деякими даними, проводив богослужіння в Паневезького кенасі[2].

Твори

Поезія Шелуміеля Лопатто опублікована посмертно в караїмських журналах «Karaj Awazy», «Onarmach», «Awazymyz», а також перекладена польською та литовською мовами[1][2][7][8].

  • Klaklar // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
  • Tanbyłahy wachtłej // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
  • Küsiancz // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 4.
  • Awo bigwurot Adonaj Elohim // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
  • Kültküsü gorałnyn // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 5.
  • Kaiń (V. Hugo’dan) // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 5—6.
  • Iszancz // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4).
  • Uszattyrmach Dawidnin Mizmorłaryna // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 6—7.
  • Mi jaale bahar Adonaj // Onarmach. — Panevėžys, 1939. — № 1. — С. 14.
  • Sahyšlar // Onarmach. — Panevėžys, 1939. — № 1. — С. 14.
  • Ханна-тётя // «Карай йырлары»: сборник поэзии литовских караимов / сост. М. И. Фиркович. — Вильнюс, 1989. — С. 153.

Пам'ять
Поштова картка з портретом Шелуміеля Лопатто

На честь 10-річчя від дня смерті паневезьким караїмським суспільством випущена поштова картка з портретом Шелуміеля Лопатто[9].

Примітки
  1. A. M. Szełumiel Łopatto da anyn jirłary // Karaj Awazy. — Łuck, 1932. — № 2 (4). — С. 1—4.
  2. Irena Jaroszyńska. Szełumiel Łopatto — w 100-lecie urodzin // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2004. — Nr 2 (9) (grudzień). — S. 9—10. — ISSN 1733-7585.
  3. Donatas Pilkauskas (11 травня 2019). 115 metų, kai gimė (1904) karaimų poetas Šelumielis Lopato. https://aina.lt (лит.). Процитовано 12 липня 2019.
  4. Шапшал, 1995, с. 109.
  5. Kizilov, 2015, с. 178.
  6. Irena Pilecka. Z kart dziejów Karaimów północnolitewskich // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2016. — T. 27, nr 4 (53) (grudzień). — S. 7. — ISSN 1733-7585.
  7. «Карай йырлары» : сборник поэзии литовских караимов / сост. М. И. Фиркович. — Вильнюс, 1989. — С. 149—154.
  8. Bibliographia Karaitica, 2011, с. 649—650.
  9. Szymon Pilecki. Kontakty poniewiesko–wileńsko–trockie w latach 1938–1945 // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2016. — T. 27, nr 4 (53) (grudzień). — ISSN 1733-7585.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.