Караїмська мова

Походження караїмів, які проживають в Криму, є предметом багатьох суперечок і суперечностей. Труднощі з відновленням їхньої історії пов’язані з нестачею документів, що стосуються цього населення. Більшість відомої історії зібрано з листування між населенням караїмів та іншим населенням у 17-19 століттях (Akhiezer 2003). Крім того, велика кількість документів, що стосуються кримського населення караїмів, було спалено під час вторгнення росіян у 1736 році на столицю Татарського ханства Бахчисарай (Ахіезер 2003).

Деякі вчені стверджують, що караїми в Криму є нащадками караїмських купців, які мігрували до Криму з Візантійської імперії (Schur 1995). В одному конкретному випадку задокументовано міграцію караїмів зі Стамбула до Криму після пожежі в єврейському кварталі Константинополя (сучасний Стамбул) у 1203 році (Tsoffar 2006). Після тюрко-монгольської навали розселення купців у Криму, можливо, було заохочено в 13-14 століттях активними торговими шляхами з Криму до Китаю та Центральної Азії (Schur 1995).

З іншого боку, «багато вчених вважають караїмів нащадками хозарів, а згодом і половців», які прийняли караїмський іудаїзм.[3] Кевін Алан Брук вважав зв’язок із хозарами історично неточною та неправдоподібною, хоча й неправдоподібною. стверджуючи талмудських євреїв (особливо ашкеназів) як справжніх зберігачів хозарської спадщини.[4]

Третя гіпотеза говорить, що караїми є нащадками ізраїльтських племен з часів першого вигнання ассірійського царя (720-ті роки до нашої ери). Караїмський учений Авраам Фіркович зібрав документи, що обґрунтовують цю теорію перед російським царем. Він вважав, що ізраїльтяни з Ассирії пішли на Північний Кавказ, а звідти з дозволу ассирійського царя на Кримський півострів. Він також стверджував, що знайшов надгробку Іцхака ха-Сангарі та його дружини, які, за його словами, були караїмами. Чи підробив Фіркович деякі надгробні написи та рукописи, є спірним.[5]

Щодо походження караїмів у Литві також немає повної одностайності серед вчених. За литовською караїмською традицією вони прийшли з Криму в 1392 році, коли великий князь литовський Вітовт об'єднався з Тохтамишем проти білоординських татар і переселив до Литви 330 родин караїтів (Щур 1995). Хоча з лінгвістичної точки зору та узгоджується з традицією литовських татар, які стверджують, що вони походять із розпаду Золотої Орди[6], деякі сучасні історики сумніваються в цьому припущенні.[7][8] Тим не менш, караїми оселилися переважно у Вільнюсі та Тракаї, зберігаючи татарську мову; існували також інші незначні поселення в Біржаї, Пасвалисі, Науямієстісі та Упиті. Незважаючи на історію 16-го і 17-го століть, яка включала хвороби, голод і погроми, Литва була дещо менше вражена такими потрясіннями, ніж навколишні території. В результаті литовські караїми мали відносне відчуття стабільності протягом тих років і зберігали свою ізоляцію як група, зберігаючи свою тюркську мову, а не залишаючи її для місцевих мов (“Караїмська сторінка” 1998).

Караїм — член тюркської мовної сім'ї, групи мов Євразії, якою розмовляли історично кочові народи. У тюркській сім’ї караїм ідентифікується як член кипчакської мови, у свою чергу, як член західної гілки тюркської мовної сім’ї (Dahl et al. 2001). У межах західної гілки караїми входять до понто-каспійської підродини (Ethnologue 2007). До цієї мовної підродини належать також кримськотатарська мова України та Узбекистану, карачаєво-балкарська та кумицька в Росії. Близька спорідненість караїмів із кипчаками та кримськими татарами має сенс у світлі початків литовських караїмів у Криму.

Одна з гіпотез полягає в тому, що хозарська знать перейшла в караїмський іудаїзм наприкінці 8-го або на початку 9-го століття, і за ним послідувала частина загального населення. Це також могло статися пізніше, під монгольським пануванням, під час напливу людей з Візантії (Tütüncü et al. 1998). Як і для всіх тюркських мов, караїмська граматика характеризується аглютинацією і гармонією голосних. Генетичні докази включення караїмської мови до тюркської мовної сім'ї безперечні, засновані на загальноприйнятій лексиці та граматиці. Караїм має історичний порядок слів суб’єкт–об’єкт–дієслово, широку аглютинацію суфіксів, наявність гармонії голосних і відсутність класів роду чи іменників. Литовський караїм зберіг більшість цих тюркських рис, попри свою більш ніж шістсотлітню історію в середовищі литовської, російської та польської мов.

Більшість релігійної термінології караїмської мови є арабською за етимологією, що показує походження культури на Близькому Сході (Zajaczkowski 1961). Найдавніший вплив на лексику караїмів мали арабська та перська мови, а пізніше в її історії російська, українська та польська мови зробили значний внесок у лексику караїмів, які проживали в Росії, Україні, Польщі та Литві.

Аа Бб Вв Гг Гъ гъ Дд Дж дж Ее¹ Жж² Зз Ии Йй Кк Къ къ Лл Мм Нн Нъ нъ Оо Ӧӧ Пп Рр Сс Тт Уу Ӱӱ Фф Хх Хъ хъ Цц² Чч Шш Ъъ Ыы Ьь Ээ Юю¹ Яя¹

(1) Літери Е, Ю і Я використовуються лише після Л як показник м'якості

(2) Літери Ж і Ц використовуються лише в російських запозиченнях