Шеїн Олексій Семенович

Олексі́й Семе́нович Ше́їн (серпень 1652 — 12 лютого 1700) — московський полководець, воєвода, боярин (з 1682 р.), ближній боярин (з 1695 р.), перший московський генералісимус (з 1696 р.).

Шеїн Олексій Семенович
Народження:	1652 Москва, Московське царство
Смерть:	2 (12) лютого 1700
Поховання:	Троїце-Сергієва Лавра
Рід:	Q4522396?
Батько:	Semyon Sheind
Шлюб:	Anna Dolgorukovad[1]
Діти:	Sergey Sheind
Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Шеін

Останній представник боярського роду Шеїних. Єдиний син стольника Семена Івановича Шеїна, правнук Михайла Шеїна, страченого за звинуваченням у зраді в 1634 році.

У 1680–1681 рр. — воєвода у Тобольську, у 1683–1684 рр. — в Курську.

Брав участь у Кримських походах 1687 і 1689 рр. Був головнокомандувачем під час другого спільного походу московських і українських військ на Азов, а потім керував укріпленням міста і відбив напади кримських татар і ногайців на Азов (1697).

Під час першої подорожі Петра І за кордон був призначений головним командувачем московської армії та очолював воєнні прикази — Пушкарський, Іноземний, Рейтарський.

1698 — придушив повстання стрільців у Москві.