Шило

Ши́ло — інструмент у вигляді загостреного стрижня з руків'ям. На відміну від швейної голки, наконечник шила не має отвору.

Шило с дерев'яним руків'ям

Товсте чоботарське шило ще називають швайкою.

Шило. Палеоліт

Історія

Назва інструмента походить від прасл. *šidlo, утвореного від дієслова *šiti («шити»)[1].

Відоме з палеоліту. Розповсюджене у всьому світу. Майстрів, які виготовляли шила, називали ши́льниками[2][3].

Опис
Шевські шила
Столярне шило

Шило може мати дерев'яне, пластмасове або металеве руків'я. Металева робоча частина може бути круглого чи гранчастого перерізу.

Використовується, наприклад, шевцями й закрійниками для проколювання щільних матеріалів, наприклад, шкіри. Шевські шила бувають прямі, вигнуті та з гачками чи човникові (призначені для просилювання дратви, можуть бути прямими й вигнутими).

Знаходить застосування і в інших майстрів (столяр, тесляр) як канцелярське приладдя, електромонтажний інструмент.

Довге шило може бути застосоване як холодна зброя, конструктивно йому аналогічний стилет.

Інше
  • Назва одного з різновидів списа, західноєвропейського альшпіса буквально означає «шило-спис».
  • Згідно зі «Словарем української мови» Б. Д. Грінченка, сполученням «шила бити» називався рід гри[4].
  • Згідно з тим самим джерелом, про запряжку цугом могли казати «шилом їхати»[4].
  • Шилом називали загострену палицю, на яку натикали шматок рогу для його розпарювання[4].
  • Шильниками могли називати й шахраїв[2].

Фразеологізми
  • Шила в мішку не сховаєш (шило в мішку не втаїться, шила не сховає міх)[4] — про щось явне, чого не можна приховати.
  • Міняти шило на мило (міняти шило на швайку, міняти шило на мотовило) — одержувати майже таке саме, не краще (отже програвати), невигідно міняти що-небудь на щось.
  • Шило в дупі — про жваву, непосидючу людину.
  • Його й шило голить — про щасливу людину[4].
  • Не вміє й шила загострити — ні на що не здатний[4].
  • Шилом моря не нагрієш — неможливо щось зробити.
  • Шилом ніде ткнути — дуже багато, дуже тісно.
  • Шильник берднику не товариш[3].
  • Шильники терти (шильники-мильники терти) — ухилятися від роботи[3].
  • Вилізло (виткнулося) шило з мішка — щось стало явним, помітним, очевидним.
  • Крутитися (соватися) як на шилі — неспокійно поводити себе.
  • Захопити (ухопити) шилом патоки — зазнати поразки, невдачі, нічого не добитися, залишитися ні з чим.

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Шильник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Шильник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Шило // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
  • Шило // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.