Шипшина польова

Кущ 2–3 м. Рахіс¹ голий, б.-м. вкритий стебельчатими залозками й одиничними шипиками; листочки видовжено-яйцеподібні або овальні. Квітконіжки перевищують гіпантій у 1.5–2 рази. Чашолистки широкі, після цвітіння відігнуті вниз і швидко опадають[2].

Поширений у Європі крім сходу, у північно-західній Африці, західній Азії[3][4][5][6].

Досить непомітний листяний чагарник, знайдений у чагарникових і вапняних луках, що росте на крейді чи вапняку. Також трапляється у середньоземноморських листяних заростях середнього Середземномор'я, на живоплотах та на лісових полянах у шифері, червоному пісковику, гравії та інших субстратах[6].

В Україні вид зростає серед чагарників, рідше на галявинах або біля доріг. Біля підніжжя гірських кам'янистих схилів Карпат[2].

Загрозою є втрата середовища проживання через оранку, скорочення пасовищ, що спричиняє затінення та конкуренцію. В Угорщині загрозами є лісонасадження, залісення чужорідними видами, вторгнення чужорідних бур'янів та очищення від кущів[6].

Рослина має статус NT у Великій Британії й Угорщині, де є під захистом. Вид рідкісний у Бельгії, регіонально вимерлий у Данії, критично загрожений у Швеції[6].

Трапляється у кількох природоохоронних областях[6].

Здається, це не важливий лікарський чи кулінарний вид. Bitis та ін. (2010) виявили, що екстракт листя Rosa agrestis показує значну антиоксидативну активність, що пояснюється його високим вмістом загальних фенолів, флавоноїдів та проантоціанідинів[6].