Шиян Анатолій Іванович

Анато́лій Іва́нович Шия́н (* 5 квітня 1906, Борисовка — 1989, Київ) — український письменник, член Спілки письменників України від 1936 року.

Шиян Анатолій Іванович
Народився 5 квітня 1906(1906-04-05)
Борисовка (Бєлгородська область)
Помер 1989(1989)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
Діяльність Письменник
Мова творів українська і російська
Напрямок проза, драматургія
Партія КПРС
Премії Літературна премія імені Андрія Головка

Біографічні дані

Народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці Східній Слобожанщині (нині смт Бєлгородської області Росії) у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласну початкову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народної лікарні[1].

В 1925 році вступає до Київського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1929 році. У роки навчання в інституті публікувався у журналі «Молодий більшовик» — перше оповідання «Лісокради» вийшло в 1928 році. Широку популярність йому принесли повість «Баланда» (1930), романи «Магістраль» (1934), і «Гроза», за яким в 1959 році був поставлений кінофільм «Гроза над полями». Належав до літературних організацій «Молодняк» і ВУСПП.

У роки радянсько-німецької війни був військовим кореспондентом спершу газети «Советская Армия», а з липня 1941 — в щойно створену фронтову газету «За Радянську Україну», очолену М. Бажаном. У січні 1943 його переводять до Українського штабу партизанського руху, а в травні відряджають на кілька місяців у тил ворога — до партизанського з'єднання О. Сабурова. Після повернення з ворожого тилу він завідує партизанським відділом газети «Радянська Україна»[2]. Написав книгу-репортаж «Партизанський край».

У повоєнні роки він пише повісті, оповідання, захоплюється драматургією. У своїх творах часто повертається до рідних країв. Член ВКП (б) з 1947 року[3]

Переклав роман В. Яна «Чингісхан».

У Києві мешкав у будинку письменників Роліті. Помер у 1989 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Твори

Автор великої кількості книг оповідань, повістей і нарисів.

  • Повість «Баланда» (1930).
  • Збірка оповідань «Озерянки» (1932 і 1940).
  • «Переможці. Оповідання і нариси» (1950).
  • «Партизанський край» (1946).
  • «Вибране» (1947).
  • Романи:
    • «Магістраль» (1934),
    • «Гроза» (1936),
    • «Хуртовина» (1979).
  • Збірки п'єс:
    • «Де тирса шуміла» (1961),
    • «Тиха обитель» (1969).
  • Твори для дітей молодшого шкільного віку:
    • казка «Івасик-Телесик»,
    • п'єси-казки «Котигорошко», «Ялинка» (1947),
    • збірка «П'єси-казки» (1951).
  • кіносценарії:

Нагороди та премії

Могила Анатолія Шияна

Літературна премія імені Андрія Головка (1980) за роман «Хуртовина».

Був нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, «Знак Пошани» (6.06.1966), чехословацьким орденом «Військовий хрест», медалями.

Пам'ять

У Києві був створений музей-квартира письменника.

В журналі "Перець" № 07 за 1976р. розміщено дружній жарж А.Арутюнянца , присвячений 70-річчя А.Шияна. [4][5]

Примітки

  1. Сайт Борисівки(рос.)
  2. Сайт бібліотеки ВММ. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 6 лютого 2012.
  3. Велика Радянська Енциклопедія[недоступне посилання з серпня 2019](рос.)
  4. Журнал перець 1976 07. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2021.
  5. Журнал перець 1986 07. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 25 квітня 2021.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.