Шона (мова)

Шона[2], або шишона — мова групи банту, поширена в Південній Африці, головним чином в Зімбабве (де її носії становлять більшість). Раніше шона могла називатися каранга. Разом з ндебеле і англійською шона — офіційна мова Зімбабве.

Шона
chiShona
Поширена в	Зімбабве,  Мозамбік,  Замбія,  Ботсвана
Носії	близько 10 000 000 (2001, оцінка[1])
Писемність	латиниця
Класифікація	Нігеро-конголезька макросім'я Бенуе-конголезька сім'я Бантоїдна гілка Група банту Зона S
Офіційний статус
Офіційна	Зімбабве
Коди мови
ISO 639-1	sn
ISO 639-2	sna
ISO 639-3	sna

Носії шона складають близько 80 % населення Зімбабве (дані SIL International, 1989). За останніми даними Ethnologue, всього носіїв різних діалектів шона близько 10 млн.

Шишона має письмову традицію: перші спроби стандартизації відносяться до початку XX століття, а сучасна орфографія була закріплена в 1950-і роки. Перший роман на шона — «Фесо» Соломона Мутсвайро вийшов в 1957-у. Шона викладається в школах як предмет, але навчання нею не ведеться.

Існують наукові роботи про шишона, словники (головно шона-англійські). Літературна шишона заснована на діалектах каранга (провінція Масвінго) і зезуру (центр і північ країни), однак за законом всі діалекти рівні і викладаються у місцевих школах.

За класифікацією М. Гасрі шона відноситься до зони S.10, яка являє собою великий діалектний континуум, куди крім шона входять також мови або діалекти маньїка, Намбу і ндау (Зімбабве і Центральний Мозамбік), Тавара і Теве (Мозамбік) і ікаланга (Ботсвана).

Особливістю шона є наявність лабіодентальних приголосних (схожі на свист): zv (zvakanaka 'дуже добре'), dzv, sv, tsv. Шона розрізняє тони, але не позначає їх на письмі.