Шпак-малюк

Поширення

Шпаки-малюки мешкають переважно на островах Індонезії, Океанії і Австралії, деякі види також на Малакському півострові і на півдні В'єтнаму.

Опис

Дорослі шпаки-малюки мають рівномірне чорне, коричневе або темно-зелене забарвлення, іноді з металічним блиском. Навколо очей часто є білі кільця. У молодих птахів темна нижня частина тіла поцяткована світлими смужками.

Збереження

Деякі види мають обмежений ареал поширення, і, як і інші острівні ендеміки, стали рідкісними або зникли у результаті втрати місць проживання або завезення ссавців, таких як щури.

Види

Виділяють 24 види (включно з нині вимерлими):[3]

Відомий також викопний вид Aplonis diluvialis. Aplonis ulietensis відомий лише за малюнком Георга Форстера 1774 року.

Етимологія

Наукова назва роду Aplonis походить від сполучення слів дав.-гр. ἁπλοος — звичайний і ορνις — птах.[7]

Примітки
  1. J. Gould. Aplonis. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 4, s. 73, 1836 '.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 вересня 2021.
  4. Aplonis fusca у базі Avibase.
  5. Aplonis corvina у базі Avibase.
  6. Aplonis mavornata у базі Avibase.
  7. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 51. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Посилання
  • Chris Feare & Adrian Craig: Starlings and Mynas. Princeton University Press, 1999. ISBN 0-7136-3961-X.
  • David W. Steadman: Extinction and Biogeography of Tropical Pacific Birds. University of Chicago Press, 2006. ISBN 0-226-77142-3
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.