Шульга Федір Григорович

Федір Григорович Шульга (? — ?, Софія, Болгарське царство) — український громадсько-політичні і дипломатичний діяч. Лікар. Очолював Посольство УНР в Болгарському царстві (1919–1920).

Шульга Федір Григорович
Помер
Софія, Болгарське царство
Громадянство  УНР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Alma mater Харківський університет, Харківський медичний інститут
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада В.о. Посла УНР в Болгарії
Термін 1919
Попередник Шульгин Олександр Якович
Наступник Василь Драгомирецький
У шлюбі з Марія Олексіївна Шульга
Діти Галина, Ольга, Валентина

Біографія

Закінчив Харківський університет, медичний факультет. Будучи студентом брав участь у революційному народовольському гуртку. Згодом разом зі своїми однодумцями виїхав на Кавказ, де організував експериментальну колонію переселенців з України. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Марією Олексіївною, за фахом педагогом.

Працював лікарем в Одесі. З 1899 року член Одеської громади. З 1905 року член-засновник «Просвіти» в Одесі, яку очолював Іван Луценко. З 1909 року Одеська громада УДРП перетворилася на громаду ТУП.

У 1908 році за участь в українській громадській роботі, йому погрожували звільненням із державної служби

Федір Шульга також брав участь у організації українського національного банку. Ідея його створення народилася у 1910 р., з ініціативи кубанського українця С. Ерастова, та була підтримана українською громадою у Санкт-Петербурзі.

Євген Чикаленко, повернувшись з Одеси у 1909 році, занотував у своєму Щоденнику:[1]

Сумно тепер там. Просив М.Ф. Комаря скликати громаду, але він каже, що тепер нема ніякої змоги зібрати, бо всі чисто розсварилися. І справді. 0б'їхав я майже всіх, хто був ще в доісторичній Громаді, себто до 1905 р. С.П.Шелухін та І.М.Луценко страшенно лають М.Ф. Комаря, а особливо Ф.Г. Шульгу, кажуть, що він "почотний кадет", з яким ніякої української справи робити не можна. А Шульга каже, що Шелухин явно "тайний союзник", з яким соромно бути в якій-небудь справі… Справа українська в Одесі зовсім не посувається.

— Євген Чикаленко

У 1919–1920 рр. діяло Українське Товариство Червоного Хреста (УТЧХ) на чолі з Дмитром Дорошенком. Федір Шульга входив до складу тимчасового комітету Українського Товариства Червоного Хреста у Болгарському царстві.

Шульга Ф. Г. серед групи співробітників посольства УНР у Софії (Болгарське царство).

У Болгарському царстві справою повернення військовополонених українців безпосередньо займалося Українське посольство. На початку вересня 1918 р., відповідно до умов Брест-Литовського мирного договору, була створена спеціальна комісія у справах репатріації військовополонених українців. До її складу увійшов Федір Шульга.[2]

У 1915 році брав участь у виданні українського літературного місячника «Основа» в Одесі.

24 жовтня 1917 року брав участь у продовольчому з'їзді, проведеному Центральною Радою в Києві; висловив своє розчарування відсутністю на з'їзді «українського духу».

У 1918 році з'являється на українській політичні арені у період правління Павла Скоропадського. Він був претендентом на посаду міністра харчових справ у проекті гетьманського уряду, над яким працювали Євген та Левко Чикаленки з О. Скорописом-Йолтуховським. У жовтні 1918 р. кандидатура Федора Григоровича розглядалася на посаду товариша міністра внутрішніх справ Ігора Кістяківського.

У 1918–1919 рр. як секретар, радник посольства УНР в Болгарії, навідувався в Одесу у справах полонених, де контактувати передусім із Червоним Хрестом, який представляв Володимир Леонтович.[3]

У жовтні 1918 року приїздив до Києва, де захворів на важку форму «іспанки» і хворим виїхав у Одесу. У листопаді 1918 року знову повернувся до Софії. де вживав усіх заходів, що попередити антигетьманське повстання в Українській Державі. Зокрема, особисто написав міністру продовольства С. Гербелю критичного листа, в якому засудив його участь у підготовці «Записки 10-ти міністрів», від 17 жовтня 1918 р. Також він писав, що викликав до себе у Варну О. Шульгина, якому запропонував їхати в Київ, з метою попередження державного перевороту в Українській Державі.

До серпня 1919 року — очолював Посольство УНР в Болгарському царстві.

До вересня 1920 році разом донькою Валентиною проживав у еміграції в Королівстві Сербів, Хорватів і Словенців, після чого переїхав у Крим. Звідки у листопаді 1920 року разом з врангелівцями, йому вдалося потрапити до Стамбулу, завдяки допомозі уповноваженого Російського Червоного Хреста Михайла Ханенка. З 12 грудня 1920 року він знову болгарській столиці у Софії.

З 1921 по 1924 рік був членом Товариства єднання росіян в Болгарії. З грудня 1921 року член Торгово-промислового відділу при Товаристві єднання росіян в Болгарії.[4]

У 1922 році до Болгарського царства переїхала з Одеси його дружина із меншою дочкою.

У 1924 р. в Одесі ходили чутки про смерть Федора Шульги.

Див. також

Примітки
  1. С. Г. Чмир ОДЕСЬКА ГРОМАДА В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ РУСІ (КIHЕЦЬ XІХ — ПОЧАТОК ХХ ст.)
  2. Софийски университет «Св. Климент Охридски». АЛМАНАХ. БЪЛГАРСКА УКРАИНИСТИКА
  3. «Несподіване» Володимира Леонтовича. Газета День
  4. Общество Единения Русских в Болгарии (1920–1924 гг.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.