Щасливе (Бахчисарайський район)

До падіння у 1475 році Мангупа, село, як і вся округа, була заселена нащадками готів, що змішалися з корінним населенням[5], і належала князівству Феодоро, входячи, мабуть, у вотчину великого церковно-феодального комплексу Х — XV століть на горі Бойка. Після загибелі князівства село було приєднано до Османської імперії і увійшло до складу Мангупського кадилик Кефінського еялету. За свідченням турецького мандрівника XVI століття Евлії Челебі, гори південно-західного Криму називалися [Татскім Ілем] і місцеві жителі складали у війську Кримських ханів свого роду еліту — стрільців і артилеристів[6]. У ті самі роки вперше зустрічається згадка села Озенбаш — у джізйе Дефтера Ліва-і Кефе (османській податкової відомості) 1652 року, де перераховуються два десятки грецьких імен[7]. Але у [Відомості про виведених з Криму християн] О. В. Суворова від 18 вересня 1778 село не значиться: або греків до того часу в Озенбаші не залишилося, або, що нерідко траплялося під час того переселення, християни, щоб не виїжджати, терміново прийняли іслам .

У Кримському ханстві Озенбаш входив в Мангупської кадилик Бахчисарайського каймаканства, що зафіксовано в Камеральному описі Криму 1784 року, там же записані три села: Узенбаш, «Інший Узенбаш» і «Третій Узенбаш»[8]. У ханстві село пробуло всього 9 років: від здобуття ханством незалежності 1774 року до приєднання до Росії 1783 року.