Щекун Андрій Степанович
Андрі́й Степа́нович Щеку́н (нар. 28 грудня 1973, с. Тухля, Сколівський район, Львівська область) — український журналіст, громадський діяч, видавець, головний редактор газети «Кримська світлиця»[1].
Щекун Андрій Степанович | |
---|---|
Андрій Щекун на прес-конференції до старту конкурсу статей у Вікіпедії «Пам'ятки України: Крим», 25 червня 2015 | |
Народився |
28 грудня 1973 (48 років) с. Тухля, Сколівський район, Львівська область |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | журналіст |
Відомий завдяки | Журналіст, громадський діяч |
Alma mater | ТНУ |
Партія | НРУ |
Нагороди | |
Життєпис
Народився 28 грудня 1973 року в селі Тухля Сколівського району Львівської області. У 1993 році закінчив Самбірське педагогічне училище, 1998-го — Сімферопольський державний університет, український філолог.
1998—2000 — вчитель української мови та літератури Бахчисарайської ЗОШ № 1.
2000—2014 — редактор кримської незалежної газети «Думка».
2003—2014 — директор Інформаційного видавничо-виробничого центру, агенції громадських та політичних новин «Медіа-Крим».
2008—2011 — в.о. директора, директор Державного Підприємства "Видавництво «Таврія».
2011—2012 — завідувач виробничої практики студентів Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій Української Академії Друкарства.
2013—2015 — директор ТОВ «Український центр інформації та видавничої справи „Таврія“».
Наказом Міністерства культури України від 28 жовтня 2015 року № 780/0/17-15 Андрія Щекуна призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво»[2]. 25.04.2019 року звільнено з посади генерального директора за згодою сторін.
З 2019 — головний редактор газети «Кримська світлиця»[1].
Громадська діяльність
1993—1996 — відповідальний секретар студентського братства «Зарево» (м. Сімферополь, АР Крим), заступник голови Сімферопольської громадської організації «Українська студентська спілка». Разом з дружиною розвивав кримський «Пласт».
1996—1999 — член Народного руху України, голова Кримської республіканської організації «Молодого Руху».
1999—2004 — член Української народної партії, заступник голови Кримської республіканської організації.
2000—2007 — голова громадської організації «Український Дім» (Бахчисарай), яка сприяла відкриттю на базі Бахчисарайської ЗОШ № 4 класів з українською мовою навчання (з 1 по 11 клас) і групи в дитячому садочку № 8.
2011—2015 — голова Кримського центру ділового та культурного співробітництва «Український дім».
2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат в народні депутати від партії «Сила людей», № 15 у виборчому списку. На час виборів: директор ТОВ «Український центр інформації та видавничої справи „Таврія“», член Політичної партії «Сила людей», проживає в селі Щасливе Бориспільського району Київської області[3].
2020 — представник Крайової Ради Українців Криму.
З 2020 року — співзасновник інтернет-проєкту «Крим — це Україна» — Всеукраїнського онлайн-банку архівних, музейних, науково-публіцистичних, просвітницьких та інформаційно-аналітичних матеріалів на підтвердження тісного зв'язку Криму з материковою Україною.
Події 2013—2014 років
2013—2014 — координатор громадянського руху «ЄвроМайдан-Крим». Активний учасник підтримки Майдану, організатор акцій у Криму.
2 березня 2014 року в Криму для захисту інтересів місцевих етнічних українців створив Всекримську Українську Раду, до складу якої ввійшло кілька громадських організацій.
9 березня 2014 року був захоплений в полон проросійськими сепаратистами в місті Сімферополі. Перебував в полоні 11 днів. Зазнав катувань та тортур зі сторони так званих «спеців», найбільш вірогідно це були представники спецслужб РФ.
20 березня 2014 року був звільнений з шістьма українцями, що також перебували у полоні сепаратистів. Відбувся обмін полоненими на підступах до села Чонгар Херсонської області, на кордоні з АР Крим. З 20 по 28 березня 2014 року перебував в Херсонській та Київській лікарнях.
2014—2016 — співкоординатор громадської спілки «Координаційна рада організацій вимушених переселенців з Криму».
Нагороди
- Медаль «За жертовність та любов до України» УПЦ КП (2015);
- Відзнака «Свободи і Миру на всесвіт від України», що започаткована "Фундацією національно-патріотичного єднання і духовності «Лицар Доброї Волі» (2017)[4].
- Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня УПЦ КП до Дня Гідності і Свободи (2017);
- Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021)[5].
- призначено державну стипендію імені Левка Лук'яненка (грудень 2021)[6].
Примітки
- http://www.golos.com.ua/article/317633
- ГЕНЕРАЛЬНИМ ДИРЕКТОРОМ НАЦІОНАЛЬНОГО ГАЗЕТНО-ЖУРНАЛЬНОГО ВИДАВНИЦТВА МІНКУЛЬТУРИ ПРИЗНАЧЕНО АНДРІЯ ЩЕКУНА
- Відомості про кандидата в народні депутати України Центральна виборча комісія
- Кримчанин отримав народну відзнаку «Свободи і Миру на всесвіт від України»
- Кримчан нагороджено медаллю Симона Петлюри
- Указ Президента України № 662/2021 «Про призначення державних стипендій імені Левка Лук'яненка»
Джерела
- Андрій Щекун: це було важко пережити…
- Андрій ЩЕКУН: «Коли кажуть, що в Криму український рух слабкий — я заперечую»
- Всекримська українська рада
- У Криму українці радикальніші, ніж на заході держави[недоступне посилання з серпня 2019]
- Андрей Щекун: «Главным обезболивающим при пытках была мысль о том, что жена и трое детей успели уехать» (рос.)
- Андрій Щекун: «Ми будемо відстоювати право кримських дітей на підтримку держави під час вступу до вишів»
- https://censor.net.ua/ua/news/464005/patriarh_filaret_nagorodyv_jurnalistiv_i_voyiniv_ato_z_krymu