Щербань Олена Василівна

Народилася 27 червня 1980 року в смт. Мала Данилівка Харківської області. Нині мешкає в селищі Опішня на Полтавщині.

2002 року закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія та основи економіки».

Працювала вчителькою історії та економіки в Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному».

2007 року закінчила аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія».

У 2006–2010 роках була депутаткою Опішнянської селищної ради.

Здійснила керамологічні експедиції на Полтавщині, Івано-Франківщині, Черкащині, Київщині. ^{[джерело?]}

У 2008 році за дослідження «Весільний обряд села Велика Павлівка», написане у співавторстві з Ганною Ярехою стала наймолодшою лауреаткою конкурсу імені Василя Скуратівського.[4]

Авторка понад 150 публікацій[5] з етнопедагогіки, діяльності гончарних навчальних закладів Опішні, весільного обряду Полтавщини, історії Опішні. Серед них:

• «Навчання гончарству в Опішному в кінці XIX-ХХ століттях», 2003 рік;
• «Опішнянська школа майстрів художньої кераміки (1936—1941)», 2009 рік;
• «Весільний обряд села Тарасівка (1959-1960-х років, Полтавщина, Україна)», 2008 рік;
• «Іван Мазепа і Опішне», 2008 рік.

Взяла участь у понад 60[1] наукових конференціях, семінарах, симпозіумах:

• 2007–2008 роки — проєкт «Гончарство Опішного в іменах його майстрів».
• 2008 рік — кураторка Міжнародного наукового керамологічного симпозіуму «Гончарне шкільництво на глобалізаційному роздоріжжі: нереалізовані можливості й перспективи розвитку».
• 2009 рік — кураторка Міжнародного мистецького фестивалю-ярмарку «Гончарний Всесвіт в Україні-2009».

2011 року разом з чоловіком, науковцем Анатолієм Щербанем, випустила книгу «Нариси з історії Опішного козацької доби». Видання є дослідженням історії Опішні козацької доби (XVII—XVIII століть). Зібрано й систематизовано факти, подано авторські міркування й висновки про походження топоніма, споруди й планування міста, про один з найпотужніших селітроварницьких промислів Російської Імперії, що діяв у містечку, про місто як найвідоміший осередок садівництва[6].

Ляльки-мотанки, виконані Оленою Щербань

2008 р. самостійно виготовляє ляльки-мотанки.

Власниця салону-студії «Лялина світлиця» в Опішні. У ній можна придбати вироби Щербань, а також пройти майстер-класи із виготовлення традиційної української ляльки-мотанки з тканини за архаїчною технологією, приготування традиційних різдвяних, великодніх пряників та борщу[7].

У 2020 році Олена Щербань відкрила в Опішні «Музей звареного борщу» та «Музей живого хліба».[8]

Вироби Олени Щербань зберігаються як в Україні — Державному музеї іграшки (Київ), Національному Музеї народної архітектури та побуту України (Київ) — так і закордоном: у провінції Шандунь, Мінську, Флориді, Сан-Дієго, Венесуелі, Вільнюсі, Санкт-Петербурзькому музеї іграшки, Художньо-педагогічному музеї іграшки (м. Сергієв Посад) тощо[9].

Борщик у глиняному горщику