Щербачов Валентин Васильович

Народився 1 березня 1946 в Києві, УРСР.

Закінчив Київський технікум радіоелектроніки (1964); Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1969—1975).

1965—1968 — служба в армії.

1968—1970 — позаштатний кореспондент, газета «Київський університет».

1970—1971 — позаштатний кореспондент «Останніх вістей», Українське радіо.

З 1971 — редактор спортивних передач молодіжної редакції УР.

З 1974 — завідувач відділу, спортивний коментатор, Українське телебачення; коментатор, Телерадіокомпанія «Ера»; генеральний продюсер, Телерадіокомпанія «Спорт Україна».

1983—1986 — автор, ведучий циклу програм «Футбол-хокей».

З 1995 — автор, ведучий програм «Валентин Щербачов представляє» (ICTV, ТРК «Київ»), «Делікатес-шоу», «Подвійний удар братів Кличко».

У 1996 році організував трансляцію і коментував перші на Українському телебаченні гонки на виживання.[2]

Березень 1998: кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 221, місто Київ.

Грудень 1998: кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 221, місто Київ.

Листопад 2004 — січень 2005: учасник Помаранчевої революції.

Березень 2006: кандидат у народні депутати України від УНА, № 10 у списку. На час виборів: журналіст Національної телекомпанії України, безпартійний.

2013—2014: учасник Євромайдану (Революції Гідності).

1996—2021: ведучий авторських програм Національної, Київської регіональної ТРК та мультимедійної студії «Толока» (програма «Футбольні суперечки»).

Живе в Києві. Одружений, має двох синів.

Захоплення: футбол, пейнтбол, боротьба, гірські лижі, екстремальні пригоди. У складі спортивної парашутно-десантної експедиції «Україна — Північний полюс-2000» Валентин Васильович Щербачов 15 квітня 2000 року здійснив стрибок з парашутом на Північному полюсі. Він організатор та учасник футбольного матчу на горі Говерлі під прапорами Федерації футболу України та ФК «Динамо» Київ, брав участь у «Матчі дружби» на пошанування спортсменів — жертв Другої світової війни[3]. Організатор та учасник міжнародних турнірів з футболу на захмарних вершинах Гімалаїв, на Північному полюсі та в Антарктиді, що проходили під прапорами України[4] й Федерації футболу України. Автор незвичайного досягнення — 30 годин поспіль вів спортивну телепрограму.

У 2006 році з Києва до Гімалаїв стартувала 25-та аматорська експедиція Валентина Щербачова. 8 учасників експедиції пройшли 235-кілометровий шлях — у напрямку до Евересту і назад, у селище Лукла. Під час сходження експедиція піднялася на гігантський виступ льодовика Хумбу й на висоті 5980 метрів провела «Малі Гімалайські Олімпійські ігри», у програмі яких були легка атлетика (стрибки у довжину з місця, штовхання ядра) і футбол 5х5 (команди Непалу і України). Це був перший подібний спортивний захід в історії гірських сходжень.^{[джерело?]}

У грудні 2013 року, повернувшись із гімалайської експедиції в Київ, одразу приєднався до учасників ЄвроМайдану, на якому стояв до кінця, до перемоги. В лютому 2014 року став оборонцем барикади біля колони Незалежності.

Публікації та відео:

• «Секреты здоровья и силы» (1987)
• «Ностальгія за радянським футболом» (1996)
• Тріумф із присмаком полину / Краса і сила. — 1999. — № 1
• «Валерій Лобановський — третя спроба»
• Книга незвичайних рекордів України (2002)
• «Під оплески трибун Палацу спорту» (До 50-річчя Київського Палацу спорту). — К.: Дім, сад, город, 2010. ISBN 978-966-2471-04-5
• Щербачов В. В. Різновисотні українці. — К.: АВІАЗ, 2016. — 304 с.
• В. Щербачов. Олімпійський Синдром Гімалаїв. — Самміт-Книга, 2017. — 120 с. — ISBN 978-617-7434-23-7[5].
• автор відеофільму «Гора за 8 тисяч» (1995)[6]
• автор сценарію і оператор док. фільмів «Да будет вам по вере вашей» (1990)
• «Camel-профі — український варіант» (1995)

Валентин Щербачов автор загалом 5 книжок про спорт і 42 фільмів про екстремальні пригоди (події).

• Заслужений журналіст України (1993).
• Медаль «За трудову відзнаку» (1980).
• Лауреат Міжнародного фестивалю спортивних фільмів (Москва, 1995).
• Медаль «За працю і звитягу» (жовтень 2004).
• Орден «За заслуги» III ст. (15 листопада 2016)[7].

• Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 594
• Хто є хто в українських мас-медіа. — К., 1997. — С. 327
• Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — К.: Персонал, 2010. — С. 361
• Смак життя // Слово — зброя? — К.: ЕксОб, 2009. — С. 351—354
• Віталій Довгич. 1000 голосів Майдану // ЄвроАтлантика. — 2013, № 3-4 — 2014, № 1. — С. 26-55

• Щербачов Валентин Васильович
• Валентин Щербачев. Активная жизнь мастера (рос.)