Щиглик звичайний

Розміром приблизно з горобця. Довжина тіла близько 12 см, маса тіла — 14—18 г. У дорослого птаха вуздечка, тім'я, потилиця і смуги, які окреслюють щоки ззаду, чорні; лоб, горло і щоки спереду яскраво-червоні; інше оперення голови біле, з бурим відтінком на щоках; спина і плечі рудувато-бурі; надхвістя білувате; низ білий, з рудувато-бурими плямами на боках вола; зверху площина крила чорна, з широкою жовтою смугою, верхівка більшості махових пер біла; центральні стернові пера чорні, з білою верхівкою, інші — чорні, з білими плямами і білою верхівкою, білі плями помітні на розчепіреному хвості; дзьоб жовтувато-білий; ноги бурі. Молодий птах бурий, з численними темними рисками, без чорного і червоного кольорів на голові.[3]

Пісня — дзвінкі мелодійні трелі (понад 20 варіантів).

Поширений у Європі, Північній Африці, Передній Азії і Західному Сибіру. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий на всій території.

Повсюдний у листяних та мішаних лісах, парках, садах[4].

Поїдає комах-шкідників, насіння бур'янів.

Щигликів часто тримають у клітках.

У роботах митців Треченто, вілли Кастелло і Ренесансу можна помітити Щигликів.

Мадонна та Немовля зі щиглем, Майстер Різдва вілли Кастелло, близько 1455-1460, Louvre, Париж

Щиголь – символ страстей Христових – зазвичай з’являвся в руках немовляти Ісуса як передвісник його майбутніх страждань. Існують легенди згідно яким щиголь пролітав над Ісусом, коли той ніс хрест на Голгофу, та вирвав терновий шип, що вп’явся в лоб Христа. Кров бризнула на голову пташки з відкритої рани та забарвила в червоний колір її пір’я.[5]

• Щиглик // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2106. — 1000 екз.