Щириця

Щириця (щариця) або амарант (Amaranthus) — рід трав'янистих однорічних рослин родини амарантові.

Щириця
Amaranthus cruentus
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Щириця (Amaranthus)
L. 1753
Види

понад 100 (див. Список видів роду Щириця)

Синоніми

Acanthochiton Torr.
Acnida L.
Amblogyna Raf.
Euxolus Raf.
Goerziella Urb.
Mengea Schauer
Montelia A.Gray
Sarratia Moq.

Вікісховище: Amaranthus

Класифікація

Відомо понад 100 видів (див. Список видів роду Щириця); в Україні — 9, бур'яни:

Будова

Період цвітіння 8 тижнів. Суцвіття довгі червоного кольору. На одній рослині утворюється до 500 тис насінин.

Практичне використання

Характеризується лікувальними і вітамінними властивостями.

Щириця є перспективною білковою культурою: урожайність її сягає 60 ц/га; білок за амінокислотним складом унікальний — він містить до 35 % незамінних амінокислот; лізину в ній у 3-3,5 рази більше, ніж у білку пшениці; жирнокислотний склад близький до складу обліпихової олії; щириця багата на вітаміни, серед мінеральних речовин щириці є такі важливі мікроелементи, як кремній, цинк, мідь, магній.[1] Продукти зі щирицею здатні зменшувати токсичний ефект радіоактивного опромінення організму.[2]

У харчуванні
Торан з щириці

На Кавказі та у Середній Азії зілля йде на приготування борщів, юшок, щів, окрошки. На Поволжі насіння шеретували на круподерці або обшуговували в ступі на крупу, з якої варили різні каші, здебільшого молочні. Пюре з варених стебел та листя заміняє шпинат. Молоде зілля до початку цвітіння йдуть на приготування прісних салатів.[3]

Листки щириці використовують у консервуванні. Вони надають хрусткості огіркам чи, до прикладу, кабачкам.

В Індії з листків щириці, яку називають чіра, виготовляють традиційну страву торан.[4]

Щирицю культивують у гірських районах Центральної Америки як борошняну та круп'яну рослину. Її зрідка вирощують у Південному Китаї та Індії.[5]

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Дробот, В. И. Использование нетрадиционного сырья в хлебопекарной промышленности / В. И Дробот. — К .: Урожай, 1988. — 150 с.
  2. Дейниченко Г. В., Рябушко В. І., Голуб М. О., Крамаренко Д. П., Своєволіна Г. В. Використання білкових гідролізатів у технологіях функціональних хлібобулочних виробів // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал. — № 1(41)’2009
  3. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
  4. Cheera Thoran Recipe: How to Make Cheera Thoran Recipe | Homemade Cheera Thoran Recipe. recipes.timesofindia.com (англ.). Процитовано 6 жовтня 2020.
  5. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.94

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.