Щукін Марк Борисович

Марк Борисович Щукін народився в родині, де батько працював художником, а мати займалася кресленням. Під час блокади Ленінграду був евакуйований в Вологодську область і лише в 1949 році його родина повернулася до м. Ленінграду. Марк із ранніх років цікавився історією. Після закінчення навчання у школі і служби в армії він в 1959 році вступив на навчання до історичного факультету Ленінградського державного університету. Вчителями Щукіна були М. А. Тиханова, М. І. Артамонов, також він слухав і лекції Л. М. Гумільова. Після закінчення університету в 1967 році влаштувався на роботу до Відділу історії первісної культури Державного Ермітажу, де став хранителем черняхівських і сарматських колекцій. Роботу поєднував з навчанням в аспірантурі Ленінградського відділення Інституту археології Академії наук СРСР (нині Інститут археології РАН). У 1971 році він захистив кандидатську дисертацію «Європейська Сарматія і Черняхівська культура (Проблема хронологічних співвідношень)»[1]. Пізніше, в 1978 році, з ініціативи М. Б. Щукіна в Ермітажі була створена Слов'яно-Сарматська археологічна експедиція. У 1991 році захистив докторську дисертацію «Центральна і Східна Європа на рубежі нашої ери: досвід історико-археологічної реконструкції політичних подій III ст. до н. е. — I ст. н. е.».

• Петербургский апокриф: Послание от Марка. — СПб., Кишинев, 2011. — 588 с. (рос.)