Юзеф Неселовський

Юзеф Несело́вський (17288 березня 1814, Воронча) ― державний діяч Речі Посполитої, останній воевода новогрудський Великого князівства Литовського, кавалер орденів Святого Станіслава (1772) та Білого Орла (1774).

Юзеф Неселовський
Józef Niesiołowski
Воєвода новгородський
1773  1795
Попередник Юзеф Олександр Яблоновський
Наступник посада скасована
Народився 1728
Помер 8 березня 1814
Воронче, Новогрудський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство
Відомий як інженер-будівельник
Країна Річ Посполита
Рід Неселовські
Батько Адам Неселовський
Мати Ганна Березовська
У шлюбі з Катажина Масальська
Діти Франтішек Ксаверій
Професія інженер у громадському будівництві
Нагороди Орден Святого Станіслава, Орден Білого орла

Біографія

Народився у шляхетській сім'ї герба «Коржбок». Прізвище походить від містечка Неселова у польському Помор'ї[1].

Поступово Неселовські переселяються на Підляшшя та Волинь. На початку XVIII ст. брати Казимир і Адам Неселовські опинилися у Великому князівстві Литовському. У середині XVIII ст. до ВКЛ перебрався Міхал Неселовський, котрий займав у 1755 посаду мінського возного. Сини його сина Томаша розселились по Мінському воєводству, і на початку XIX ст. підтвердили своє шляхетство.[2]

Юзеф Неселовський народився в сім'ї Адама Неселовського (?-1744) та Анни з роду Березовських. Його дядько, польсько--латинський письменник Казимир Неселовський (бл. 16761752), був старостою циринським, маршалком конфедерації Новогрудського воєводства, каштеляном смоленським з 1738 року[3].

Службу Юзеф Неселовський почав із посади старости циринського, котру зайняв після смерті дядька за привілеєм короля Августа III у 1752. До середини 1765 був підкоморієм новогрудським. Згодом призначений чашником великим литовським, а з 11 листопада 1765 після смерті Яна Хрептовича затверджений каштеляном новогрудським, і відтак, сенатором Речі Посполитої.[4]

У 1756 вперше обраний послом на загальнодержавний сейм від Новогрудського воєводства. З 1760-х рр. незмінний приверженець партії Чорторийський, яка виступала за суттєві реформи, від них був делегатом на ковінському сеймику. У 1762 обраний депутатом Литовського трибуналу і маршалком Скарбового трибуналу.[5]

У 1764 Неселовський підписав у Вільно Акт конфедерації ВКЛ, а потім у Варшаві Акт конфедерації Корони Польської і Литви, був депутатом на коронаційному сеймі. У вересні 1764 року першим із новогрудської шляхти підписав згоду на обрання Станіслава Августа королем Речі Посполитої. З 1766 бере активну участь у роботі Скарбової комісії ВКЛ. Після смерті Станіслава Бжостовського, у 1769 отримав Пропойське і Пронське староства, але втратив їх після першого поділу Польщі, коли відмовився присягати Катерині II[6].

Під час Барської конфедерації, як приверженець угруповання Чорторийських, не взяв у ньому участь і підтвердив свою симпатію королю Станіславу Августові Понятовському.

У 1773 за рекомендацією князя Юзефа Олександра Яблоновського Неселовський призначений воеводою новогрудським. До нього цю посаду займали 26 людей.[7]

На екстраординарному Варшавському сеймі 1773 року воевода Неселовський дав згоду на створення комісії для ведення переговорів, вироблення умов миру і визначення кордонів між Росією, Пруссією та Австрією. 17 травня 1773 року, як член цієї комісії, поставив свій підпис під документами Першого поділу Польщі.

У 1775 Юзеф Неселовський обраний членом комісії з розгляду єзуїтських майонтків, потім разом із воєводою вітебським К. Прозором і воеводою смоленським Зеньковичем очолив роботу із врегулювання кордонів королівських економій.[8]

На ординарному Варшавському сеймі 1776 він підписав Акт Генеральної конфедерації. У 1784 Юзеф Неселовський приймав у маєтку Миша — головної резиденції Мишського графства короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Юзеф Неселовський із сином Ксаверієм взяли участь у підготовці повстання 1794 року на чолі з Т. Костюшком. Гетьман ВКЛ Симон Косаківський віддав наказ про розшук та арешт полковника Ксаверія Неселовського[9].

У квітні 1794 року у Вільно створена крайовий уряд — Вища національна Рада Великого князівства Литовського, куди увійшов і Ю. Неселовський. Відтак замість неї утворилась Центральна Депутація ВКЛ, яка складалася із 7 відділів: скраба, порядку, воєнного, безпеки, юстиції, продовольства, освіти. На чолі, поряд із А. Тизенгаузом, У. Горецьким та іншими, стояв і Юзеф Неселовський.[10]

Після поразки повстання Ю. Неселовський був схоплений російськими солдатами і на початку листопада 1794 року доставлений до Вільно. Через фельдмаршала Н. У. Репніна він подає до Петербурга прохання про помилування, просить прощення, пише, що готовий прийняти присягу, а участь у повстанні пояснює примусом.[11]

Російський уряд повернув Неселовському маєтки, він порвав із політикою і проводив дні у селі Воронче на Гродненщині, на відміну від сина, котрий емігрирував до Німеччини і в 1812 році воював у Росії на стороні Наполеона. У наполеонівській армії Ксаверій Неселовський перебував до 1814 року, відтак повернувся додому, де був заарештований і висланий до Вологди. Звідти повернувся у 1837 хворим та осліплим.[12]

Окрім Воронче, Цирина, Нової Миші, Почепова, Ю. Неселовський володів Сервачом, Дороговим, Малими Жуховичами, Цирином, Мишею (Старою Мишею), Почеповым, тримав у годуванні фільварок Новогрудської економії.[13]

Всього у його власності були 3 містечка, 51 село, 22 фільварка і застінка із загальною чисельністю в 1259 дворів. Одним із їхніх економів у нього був батько Яна Чечота[14].Юзеф Неселовский упоминается в "Пані Тадеуші" Адама Міцкевича:

Co by rzekł wojewoda Niesiołowski stary,/Który ma dotąd pierwsze na świecie ogary/I dwiestu strzelców trzyma obyczajem pańskim,/I ma sto wozów sieci w zamku worończańskim.

Сім'я

Дружина ― Катажина Масальська з Миші, син ― Франтішек Ксаверій Неселовський (1771—1845), бригадний генерал війська польського.

Примітки

  1. Polski słownik biograficzny. T. 22. Wrocław, 1977, s. 53, 55—56
  2. Национальный архив Республики Беларусь, ф. 319, о. 1. дело 130. лл. 571—574
  3. Polski słownik biograficzny. T. 22, s. 56
  4. Wolff J. Senatorowie i dugnitarze Wielkiego Ksienstwa litewskiego 1586—1795. ― Kraków, 1885, s. 213
  5. Pamięntniki Marcina Matuszewicza, kasztelana brzeskiego-litewskego 1714—1765. T. 3. ― Warszawa, 1876, s. 155—159, 160—165, 220
  6. [Polski słownik biograficzny, t. 22, s. 53
  7. Wolff J. Senatorowie i dugnitarze.., s. 40
  8. Volumina legum. T. 8, s. 6—8, 20, 28, 38, 87, 109, 153, 391, 423
  9. Minakowski M. J. Ci wielcy Polacy to nasza rodzina, wyd. 3, Dr Minakowski Publikacje Elektroniczne. ― Krakow, 2008
  10. Емяльянчык У. Паланез для касінерау. ― Мн., 1994. С. 48-55
  11. Емяльянчык У. Паланез для касінерау. С. 141
  12. Kosk H. P. Generalicja polska t. 2 wyd.: Oficyna Wydawnicza «Ajaks», Pruszków 2001; Калубовіч А. Крокi гісторыi: даследаваннi, артыкулы, успаміны. ― Беласток — Вильня — Менск, 1993. С. 15
  13. Воронча Неселовских
  14. НА РБ, ф. 1774, о. 1, д. 147, С. 5-15

Література

  • Ryszard Chojecki. Patriotyczna opozycja na sejmie 1773 r., w: Kwartalnik Historyczny, LXXIX, nr 3, 1972, s. 545—562.
  • Kronika powstań polskich 1794—1944, Wydawnictwo Kronika, Warszawa, ISBN 83-86079-02-9, ss. 31 i 36.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.