Юзеф Неселовський

Народився у шляхетській сім'ї герба «Коржбок». Прізвище походить від містечка Неселова у польському Помор'ї[1].

Поступово Неселовські переселяються на Підляшшя та Волинь. На початку XVIII ст. брати Казимир і Адам Неселовські опинилися у Великому князівстві Литовському. У середині XVIII ст. до ВКЛ перебрався Міхал Неселовський, котрий займав у 1755 посаду мінського возного. Сини його сина Томаша розселились по Мінському воєводству, і на початку XIX ст. підтвердили своє шляхетство.[2]

Юзеф Неселовський народився в сім'ї Адама Неселовського (?-1744) та Анни з роду Березовських. Його дядько, польсько--латинський письменник Казимир Неселовський (бл. 1676—1752), був старостою циринським, маршалком конфедерації Новогрудського воєводства, каштеляном смоленським з 1738 року[3].

Службу Юзеф Неселовський почав із посади старости циринського, котру зайняв після смерті дядька за привілеєм короля Августа III у 1752. До середини 1765 був підкоморієм новогрудським. Згодом призначений чашником великим литовським, а з 11 листопада 1765 після смерті Яна Хрептовича затверджений каштеляном новогрудським, і відтак, сенатором Речі Посполитої.[4]

У 1756 вперше обраний послом на загальнодержавний сейм від Новогрудського воєводства. З 1760-х рр. незмінний приверженець партії Чорторийський, яка виступала за суттєві реформи, від них був делегатом на ковінському сеймику. У 1762 обраний депутатом Литовського трибуналу і маршалком Скарбового трибуналу.[5]

У 1764 Неселовський підписав у Вільно Акт конфедерації ВКЛ, а потім у Варшаві Акт конфедерації Корони Польської і Литви, був депутатом на коронаційному сеймі. У вересні 1764 року першим із новогрудської шляхти підписав згоду на обрання Станіслава Августа королем Речі Посполитої. З 1766 бере активну участь у роботі Скарбової комісії ВКЛ. Після смерті Станіслава Бжостовського, у 1769 отримав Пропойське і Пронське староства, але втратив їх після першого поділу Польщі, коли відмовився присягати Катерині II[6].

Під час Барської конфедерації, як приверженець угруповання Чорторийських, не взяв у ньому участь і підтвердив свою симпатію королю Станіславу Августові Понятовському.

У 1773 за рекомендацією князя Юзефа Олександра Яблоновського Неселовський призначений воеводою новогрудським. До нього цю посаду займали 26 людей.[7]

На екстраординарному Варшавському сеймі 1773 року воевода Неселовський дав згоду на створення комісії для ведення переговорів, вироблення умов миру і визначення кордонів між Росією, Пруссією та Австрією. 17 травня 1773 року, як член цієї комісії, поставив свій підпис під документами Першого поділу Польщі.

У 1775 Юзеф Неселовський обраний членом комісії з розгляду єзуїтських майонтків, потім разом із воєводою вітебським К. Прозором і воеводою смоленським Зеньковичем очолив роботу із врегулювання кордонів королівських економій.[8]

На ординарному Варшавському сеймі 1776 він підписав Акт Генеральної конфедерації. У 1784 Юзеф Неселовський приймав у маєтку Миша — головної резиденції Мишського графства короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Юзеф Неселовський із сином Ксаверієм взяли участь у підготовці повстання 1794 року на чолі з Т. Костюшком. Гетьман ВКЛ Симон Косаківський віддав наказ про розшук та арешт полковника Ксаверія Неселовського[9].

У квітні 1794 року у Вільно створена крайовий уряд — Вища національна Рада Великого князівства Литовського, куди увійшов і Ю. Неселовський. Відтак замість неї утворилась Центральна Депутація ВКЛ, яка складалася із 7 відділів: скраба, порядку, воєнного, безпеки, юстиції, продовольства, освіти. На чолі, поряд із А. Тизенгаузом, У. Горецьким та іншими, стояв і Юзеф Неселовський.[10]

Після поразки повстання Ю. Неселовський був схоплений російськими солдатами і на початку листопада 1794 року доставлений до Вільно. Через фельдмаршала Н. У. Репніна він подає до Петербурга прохання про помилування, просить прощення, пише, що готовий прийняти присягу, а участь у повстанні пояснює примусом.[11]

Російський уряд повернув Неселовському маєтки, він порвав із політикою і проводив дні у селі Воронче на Гродненщині, на відміну від сина, котрий емігрирував до Німеччини і в 1812 році воював у Росії на стороні Наполеона. У наполеонівській армії Ксаверій Неселовський перебував до 1814 року, відтак повернувся додому, де був заарештований і висланий до Вологди. Звідти повернувся у 1837 хворим та осліплим.[12]

Окрім Воронче, Цирина, Нової Миші, Почепова, Ю. Неселовський володів Сервачом, Дороговим, Малими Жуховичами, Цирином, Мишею (Старою Мишею), Почеповым, тримав у годуванні фільварок Новогрудської економії.[13]

Всього у його власності були 3 містечка, 51 село, 22 фільварка і застінка із загальною чисельністю в 1259 дворів. Одним із їхніх економів у нього був батько Яна Чечота[14].Юзеф Неселовский упоминается в "Пані Тадеуші" Адама Міцкевича:

Co by rzekł wojewoda Niesiołowski stary,/Który ma dotąd pierwsze na świecie ogary/I dwiestu strzelców trzyma obyczajem pańskim,/I ma sto wozów sieci w zamku worończańskim.

Дружина ― Катажина Масальська з Миші, син ― Франтішек Ксаверій Неселовський (1771—1845), бригадний генерал війська польського.

• Ryszard Chojecki. Patriotyczna opozycja na sejmie 1773 r., w: Kwartalnik Historyczny, LXXIX, nr 3, 1972, s. 545—562.
• Kronika powstań polskich 1794—1944, Wydawnictwo Kronika, Warszawa, ISBN 83-86079-02-9, ss. 31 i 36.

• Генеалогія Юзефа Неселовского