Юп Ланге

Ланге досліджував ВІЛ-інфекцію з 1983 року. У середині 1990-х років, Ланге почав висувати ідею щодо використання комбінованої терапії при управлінні перебігом захворювання ВІЛ / СНІДу. Він стверджував, що «ілюзія вважати, що моно-терапія за допомогою будь-якого протиретровірусного препарату буде мати значний і тривалий вплив на це захворювання», тому що розвиток стійкості до ліків значно знижує ефективність лікування.[3]

З 1992 до 1995 року Ланге працював по всьому світу як голова програми Всесвітньої організації охорони здоров'я у боротьбі зі СНІДом. Він запровадив програму з профілактики, діагностики та лікування хвороби в усьому світі. Його проекти продовжують в багатьох країнах, в тому числі в Аргентині, Бразилії, Кот-д'Івуарі, Мексиці, Танзанії, Таїланді, Уганді, Уругваї і Венесуелі.[4]

У 1996 році Ланге заступився за суперечливу роботу дослідника ВІЛ/СНІД Девіда Хо, який лікував інфікованих пацієнтів, прописуючи їм по 20 таблеток на день, як одну із процедур режиму з прийому «коктейлю» з множини ліків.[5] Хоча цей експеримент зазнав суворої критики, Ланге пояснив журналу «The Wall Street Journal», що «робота Давида за останні кілька років допомогла зовсім змінити уявлення про ВІЛ».[5]

У 2003 році Ланге завершив роботу зі спостереження дітей ВІЛ-інфікованих матерів добровольців з Руанди і Уганди. Він виявив, що шанс зараження ВІЛ у немовлят менше ніж 1%, коли вони отримують протиретровірусні препарати[6]. Ланге ознайомив з результатами досліду Міжнародне товариство з боротьби зі СНІД-ом на зустрічі в Парижі[6]. Під час 10-ї конференції присвяченій ретровірусам і опортуністичним інфекціям в Бостоні, Ланге оповістив про результати великого клінічного випробування, що відбулось у багатьох центрах за участю 1216 пацієнтів в 17 країнах. Згідно з роботами Ланге, який був головним дослідником, ці дані «ясно демонструють порівнянну ефективність невірапіну і ефавірензу в лікуванні ВІЛ».[7]

Два роки поспіль він публікував коментарі в редакційних статтях для журналу PLoS Medicine щодо фактів, що групи активістів не дозволили провести декілька клінічних процедур щодо профілактики запобіганню ураження (PREP). Він також висловив розчарування тим, що групи активістів запобігли тестуванню в Європі нових антагоністів рецептора CCR5[8]. Однак Ланге піддали критиці[9] за зневагу до потреб працівників секс-бізнесу під час досліду, оскільки інші дослідники стверджували, що стурбованість, яку висловили активісти, є «абсолютно правомірною».[10]

З 2010 по 2012 рік, Ланге був постійним учасником щорічного Міжнародного симпозіуму з Медицини ВІЛ у Бангкоку, де він стверджував, що профілактика запобіганню ураженню (PREP) є значно ефективніша, ніж нинішні методи профілактики ВІЛ.[11](англ.)