Юрков Ігор Володимирович

Ріс у Гродненській і Холмській губерніях. Восени 1914 року родина переїхала до Чернігова.

Вірші писав з раннього дитинства, складав рукописні альманахи (одна сторінка з автографом тринадцятилітнього Юркова збереглася в родині).

У жовтні 1919 року, коли місто здобули денікінці, Юрков добровільно вступив у денікінську армію — але через півроку також добровільно перейшов до червоноармійців. З Червоною армією він дійшов до Астрахані. Воював у Азії, де захворів на туберкульоз.

У 1922 році демобілізувався й облаштувався в Києві, куди з Чернігова переїхали рідні. Там Юрков починає регулярно друкуватися (хоча перша публікація — вірш «У поле» — побачила світ ще 1919 року в журналі «Освіта» під псевдонімом Ігор Енде).

Часто буває в літоб'єднанні «Майна». Пізніше Юрков входить до групи АРП (Асоціація революційних письменників). Його постійно критикують — і в літературних гуртках, і в засобах масової інформації, — за переускладненість віршів, віддаленість від нової (радянської) реальності.

Юрков намагався друкувати власні твори в Москві, але безуспішно.

Єдину книгу «Вірша», що вийшла за тиждень до його смерті, він устиг потримати в руках, але поставився до неї посередньо: вірші були відібрані довільно й надруковані з перекручуваннями.

30 серпня 1929 року він помер у Боярці під Києвом від туберкульозу, там же і був похований. Його могила, що згодом зрівнялася з землею, знаходиться на краєчку найстарішого в Боярці кладовища. Її досі ніяк не позначено.

• У Чернігові вшанували поета Ігоря Юркова

• Прогулянка на пам'ять: вірші / Ігор Юрков ; пер. з рос. Валерії Богуславської. — К. : [б. в.], 2010. — 170 с. — ISBN 978-966-378-142-6
• Игорь Юрков, «Стихотворения и поэмы»//Упоряд. Хрикін С. Є.. — СПб: Издательство Пушкинского дома, 2012. (рос.)