Юр'ямпіль

Імовірно, поселення заснував на початку 14 століття галицький князь Юрій, син Лева, і воно отримало назву від його імені. За версією М. Крищука, назва утворена від коренів "Юр" і "Ян" та елементу "піль" – "поле".

Можливе трактування від кореня "ям" (яма, видолинок) – "поселення Юрія у видолинку".

Село лежить у зоні помірно континентального клімату. Юр'ямпіль розташований у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Село розташоване на відстані 381 км від Києва, 93 км — від обласного центру міста Тернополя та 10 км від міста Борщів.

Відоме від 17 століття.

За Австро-Угорщини діяла однокласна школа з польською мовою навчання; за Польщі – двокласна з польською мовою навчання.

1903 р. у Юр’ямполі була заснована бібліотека.

Напередодні Першої світової війни у селі створені філії товариств "Просвіта" з читальнею, "Сільський господар", "Луг".

За польськими статистичними даними, в селі: 1921 року – 178 дворів (740 осіб), 1931 року – 183 двори (785 осіб). Загальна поверхня – 703 га (в тому числі 222 – двірської посілості), з того орного поля – 621 га.

Після 1927 року організована кооператива "Згода" (об’єднувала 38 осіб, голова Михайло Дерешівський).

Від вересня 1939 року село – під радянською владою, яка почала "полювання" за членами ОУН, інтеліґенцією, просвітянами, національно свідомою молоддю.

Від 5 липня 1941 до 6 квітня 1944 р. село – під німецькою окупацією; на примусові роботи до Німеччини нацисти вивезли чимало молодих людей.

Багато мешканців села загинуло в ОУН і УПА, членів їхніх сімей заслано на каторжні роботи в Сибір терміном від 10 до 25 років, зокрема, Ганну Іванишин, Марію Товарніцьку, Параску Шкільняк та інших; їхнє майно конфісковане. У книзі "Реабілітовані історією" (Тернопіль, 2008 р.) зафіксовано 9 репресованих уродженців Юр'ямполя, серед них розстріляний в м. Одеса Михайло Ховрун (1892–1938).

На фронти Другої світової війни зі села було призвано 320 осіб (у т. ч. 36 – членів і симпатиків ОУН); загинули Дмитро (1908–1944, Росія) і Михайло (1910–1944, Східна Пруссія) Деренюки, Микола Дерешівський (1921–1944, Росія), Василь (1910–1945, Сх. Пруссія), Дмитро (1904–1944, Литва) й Михайло (1909–1945, Сх. Пруссія) Іванишини, Федір Костюк (1913–1944, Латвія), Адам Рудяк (1924–1944, Сх. Пруссія), Степан Стрільчук (1924–1944, Литва), Дмитро Товарницький (1911–1945, Литва); 11 пропали безвісти: Дмитро (1925–1945), Іван (1925–1944), Степан Дерешівський (1910–1944), Степан Дерешівський (1896–1944), Йосип (1914–1945) і Степан (1908–1944) Іванишини, Федір Ковбінька (1908–1944), Кароль Лесюк (1912–1944), Карл Лисак (1911–1944), Степан Луцик (1911–1944), Михайло Цимбалюк (1923–1945).

Протягом 1945–1946 років у село переселили 49 родин із Лемківщини, Підляшшя і Холмщини (Польща).

До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[1].

З 12 вересня 2016 р. належить до Більче-Золотецької сільської громади[2]. До цього підпорядковувалося Більче-Золотецькій сільській раді.

За австрійською статистикою 1900 року, в громаді було: 440 греко-католиків, 369 римо-католиків, 12 євреїв, мова: 440 осіб – українська, 381 – польська; на фільварку – 27 греко-католиків, 13 римо-католиків, 10 євреїв; мова: 31 особа – українська, 19 – польська.

Національний склад населення у сусідньому селі Королівці та Юр’ямполі в 1938 р. такий: 2100 осіб – українці, 1040 – поляки, 1400 – євреї.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 361 особа, з яких 167 чоловіків та 194 жінки[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 352 особи[4]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[5].

У селі є цегельний завод, торговельний заклад.

У 1948 році створено колгосп (перший голова правління – Михайло Дерешівський), у 1957 р. приєднаний до господарства с. Монастирок, з центром у Юр’ямполі; 1959 року приєднаний до колгоспу с. Більче-Золоте.

1993 року створено спілку селян "Юр’ямпіль" (голова – Володимир Чопик). За час його керівництва збудовано зерноочисний тік, машиннотракторну майстерню; тверде покриття вкладено на 1,5 км дороги.

Працюють загальноосвітня школа 1 ступеня та бібліотека.

У селі є фельдшерсько-акушерський пункт.

Є церква св. Димитрія (1840, мурована) — найстаріша пам’ятка історії села.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1990), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (19 століття), пам'ятну табличку на честь Ярослава Кондри (1990).

• В. Уніят. Юр'ямпіль // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 672–673.
• Г. Івахів, Н. Мизак. Юр'ямпіль // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 580. — ISBN 978-966-457-228-3.