Юхимович Василь Лукич
Васи́ль Луки́ч Юхимо́вич (12 липня 1924 — 20 липня 2002[1]) — радянський та український поет і журналіст.
| Юхимович Василь Лукич | ||||
|---|---|---|---|---|
 Василь Юхимович | ||||
| Народився |
12 липня 1924 Сингаї | |||
| Помер | 20 червня 2002 (77 років) | |||
| Громадянство |
 СРСР→ Україна | |||
| Національність | Українець | |||
| Діяльність | письменник, поет, публіцист, журналіст, громадський діяч, мовознавець, літературознавець | |||
| Alma mater | ВДПУ | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | вірш, повість, новела, оповідання | |||
| Премії | «Пам'ять» та преміï імені О. Вишні | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 12 липня 1924 р. в с. Сингаї Коростенського району Житомирської області. Учасник війни.
Трудову діяльність розпочав 1949-го в газеті «Більшовик транспорту» у м. Полтава.
1956-закінчив Вінницький педагогічний інститут.
Працював у редакціях газет «Зоря Полтавщини» та «Вінницька правда».
З 1960 по 1988 рік працював у журналі «Україна» — завідуючим відділом літератури та мистецтва, заступником головного редактора.
Був активним членом міжнародної громадської організації «Земляцтво житомирян» у м. Києві та Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата».
Творчість
З 1956 р. — член Спілки письменників.
Автор більше як 20 книг поезій, гумору, присвят.
Був активним автором газет: «Освіта», «Хата».
Твори
Збірки поезій:
- «Матері» (1955),
- «Вікно у світ» (1960),
- «З клекоту літ» (1962)
- «Не пройду стороннім»
- «Вікно у світ»
- «Зоряна балада»
- «Чорно-білі листівки»
- «Юності цвіт»
- «Подорожники»
- «Вибране»
- «Ровесники гроз»
- «Кличу перепілку»
Книги гумористичних віршів:
- «Який Яків — така й дяка» (1960),
- «Весілля з квитанцією» (1966),
- «Євангеліє від Лукича» (1971),
- «Виводок жар-птиці» (1975).
Автор збірок щедрівок «Щедрий вечір» (1964) і весільних пісень (1969) та ін.
Написав слова до популярних пісень: «А льон цвіте», «Журавка», «Їхав я по гравію».
Автор книги присвят «Ім'я за ім'ям»(2005).
Нагороди і відзнаки
Заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв Украïни.
Нагороджений медалями та Почесними грамотами Президіï Верховноï Ради Украïнської РСР та Чуваськоï АРСР.
Лауреат літературних премій: «Пам'ять» та преміï імені Остапа Вишні.
Літературна премія імені Василя Юхимовича
Головним редактором газети «Вечірній Коростень», членом Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України Віктором Васильчуком засновано Літературну премію імені Василя Юхимовича[2].
Примітки
- https://vk.zt.ua/node/4659
- А слова линули… ніби міст до невимовного. Архів оригіналу за 5 листопада 2010. Процитовано 29 листопада 2010.
Джерела
- Юхимович Василь — Короткий життєпис
- Віншували слово напередодні Святої Покрови Архівовано 22 грудня 2010 у Wayback Machine.
- Василь Юхимович. Ім'я за ім'ям.-К.:,2005. ISBN 966-7600-025
- В журналі «Перець» № 13 за 1984р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.[1]
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Автографи майстрів / Рудаков М. І. — К. : Міжнародний доброчиний фонд «Українська хата», 2005. — 128 с.: фотогр.,с.115-116 — ISBN 966-7025-05-5
- Рудаков Микола.Поет зі знаком доброти.//Урядовий кур'єр: газета.1998,25 липня. С.16
- Рудаков Микола.Під знаком доброти і гумору.//Урядовий кур'єр: газета.1999,25 вересня.с.8
Посилання
- Юхимович Василь Лукич // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 1052-1053.
- https://www.pisni.org.ua/persons/2432.html
- Журнал перець 1984 13. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.