Я, робот

• «Роббі»[lower-alpha 1]. («Robbie»), 1940;
• «Зачароване коло» («Runaround»), 1942;
• «Логіка» («Reason»), 1941;
• «Впіймати кролика» («Catch that Rabbit»), 1944;
• «Брехун!» («Liar!»), 1941;
• «Загубився робот» («Little lost robot»), 1947;
• «Втеча» («Escape!»), 1945;
• «Доказ» («Evidence»), 1946;
• «Розв'язати протиріччя»[lower-alpha 2] («The Evitable conflict»), 1950.

До початку 1949 року у Айзека Азімова накопичилося достатньо матеріалу для видання окремого збірника про роботів. У березні 1949 року він почав відбирати розповіді і придумав загальну ідею. Тоді у Азімова народилося робоча назва циклу «Mind and Iron» («Розум і Залізо»). Марті Грінберг з видавництва «Gnome Press», який готував видання збірки, запропонував взяти назву оповідання «I, Robot» («Я, робот»), американського письменника фантаста Індо Біндера (1939), яке за змістом ніяк не пов'язане з творами Азімова.[2]

Розповіді про роботів і роботехніку, концепція законів здобули велику популярність і стали основою для цілої подальшої серії творів Азімова, що включає романи «Сталеві печери», «Оголене сонце», «Роботи світанку», «Роботи та Імперія» та інші оповідання, включені у пізніші збірки.

Оповідання збірки побудовано у формі інтерв'ю з доктором Сьюзен Келвін в 2057 році, в якому вона ділиться спогадами про свою роботу на посаді штатного робопсихолога світового лідера у виробництві позитронних роботів корпорації US Robots and Mechanical Men, Inc..

Загальна ідея об'єднує розповіді збірника це розв'язання проблем пов'язаних із роботами, які можна віднести до зіткнення залізної логіки законів робототехніки та людського фактора.

Крім Сьюзен загальні для циклу герої:

• Грегорі Пауелл і Майк Донован — інженери, які на місцях розбираються з некоректним функціонуванням роботів у клієнтів компанії «Ю. С. Роботс»
• Доктор Альфред Леннінг — науковий керівник компанії «Ю. С. Роботс»
• Пітер Богерт — головний математик компанії «Ю. С. Роботс»
• Стівен Баєрлі — політик; робот, що вдало вдає людину.

Час дії: перша половина XXI-го століття.

У всесвіті роботів, незадовго до народження Сьюзен Келвін, (1982 рік) закінчилася світова війна, був винайдений гіпердвигун і позитронний мозок, які в кінці XX-го століття дозволили почати колонізацію Сонячної системи. У 2002 році Альфредом Леннінгом був винайдений перший рухомий робот, що розмовляє.

Місце дії більшості оповідань: планети Сонячної системи. Відповідно до законів будь-яка експлуатація роботів була дозволена тільки за межами Землі. Справді, в суворих умовах інших планет і астероїдів, діяльність роботів була особливо виправдана.

Критики відзначають, що образ робота у світовій фантастиці значною мірою сформовано п'єсою «R.U.R.» Карела Чапека, де власне і з'явилося вперше слово робот, і оповіданнями Айзека Азімова.

Вперше з'явившись у фантастиці приблизно в 1920-х роках, роботи відразу вийшли з-під контролю людини і почали бунтувати. На противагу цьому строга логіка і технократичний підхід Азімова зробили робота продуктом конвеєрної технології і передбачуваним помічником людини. У Законах робототехніки є свої слабкі місця, що змусило згодом Азімова їх доопрацювати і переглянути. Однак закінчена концепція поведінки робота і поняття робопсихологіі значно вплинула на авторів, які писали в цьому жанрі наукової фантастики.

Розповіді Азімова мали значний вплив на культуру, науку і виробництво.

• Назва відомої компанії U. S. Robotics, що виробляє модеми, з'явилася як результат впливу оповідань Азімова на засновників фірми[3].
• Корпорація Irobot використовує назву збірки оповідань, як торгову марку автоматичних пилососів, що випускаються нею[4].
• Один з альбомів відомої музичної групи Alan Parsons Project називається «I Robot» (1977). Спочатку альбом мав називатися «I, Robot», але Азімов продав назву за 10 років до цього.

Розповіді зі збірки послужили основою для телевізійних постанов:

• «Out of unknown» Велика Британія 1965. (За мотивами оповідання «Логіка»)[5]
• «Цей фантастичний світ» СРСР 1987. (За мотивами оповідання «Брехун»)[6]

Фільм «Я, робот» (2004) хоч і базується на ідеях збірки і законах роботехніки, сюжетно ближче до роману Азімова «Сталеві печери» і оповідання «Сни робота».

Оригінальний текст Азімова місцями виглядає застарілим. Так наприклад, герої розробляють позитронних роботів за допомогою логарифмічних лінійок.

Ви стоїте лицем до лиця з загадковим позитронних мозком, який, за словами цих геніїв з логарифмічними лінійками, повинен працювати так то і так то[7].