Яак Йоала

Особливо відомий у 1970—1980 роках. Виконував пісні естонською та російською мовами.

В 1970-х роках Йоала стає лауреатом міжнародних пісенних конкурсів. Найвідомішою піснею стала «Підберу музику» 1979 року. В 1988 році покинув естраду, а в 1990-х роках повністю припиняє концертну діяльність.

Народився 26 червня 1950 року в родині музикантів. З дитинства навчався грі на фортепіано і флейті.

Був змушений залишити навчання в Талліннському музичному училищі через свою відмову припинити виконання рок-музики. Строкову військову службу проходив у Талліні в армійському ансамблі.

У другій половині 1960-x років Яак був бас-гітаристом і солістом різних естонських груп і ансамблів, до цього ж часу відносяться і перші його записи на радіо. У 1970 році виграв республіканський конкурс комсомольської пісні, рік по тому — конкурс молодих естрадних співаків.

Був солістом ансамблів «Lainer» і «Radar».

У 1970-ті роки неодноразово отримував премії різних конкурсів і фестивалів пісні. Вищим його досягненням стало завоювання спеціального призу журі на міжнародному конкурсі пісні в Сопоті в 1975 році. Співпрацював з найбільшими радянськими естрадними композиторами — Давидом Тухмановим, Олександром Зацепіним, Раймондом Паулсом та іншими.

Напередодні нового 1979 на радянському телебаченні пройшла прем'єра музичного телефільму «31 червня», в якому прозвучало кілька пісень у виконанні Яака Йоали. З цього часу до співака прийшла величезна популярність.

У 1970-х — 1980-х роках співак багато гастролював, брав участь в святкових концертах, знявся в декількох музичних фільмах (фільм-концерт «Olümpiaregati tähed / Зірки олімпійської регати» (ЦТ і ETV, 1980), «Jaak Joala. Estraaditähestik» (Eesti Televisioon, 1981), «Teisikud / Двійники» (Eesti Telefilm, 1982) і ін.) і телепередачах («Ранкова пошта», «Блакитний вогник»), неодноразово ставав лауреатом телевізійного фестивалю «Пісня року».

Йоала віртуозно володів різними музичними інструментами і іноді сам виконував інструментальні партії на записах власних пісень — збереглися записи його виконання на фортепіано, флейті, гітарі, ударних.

Муслім Магомаєв писав про співака: «Артистична зовнішність, помітна, саме естрадна манера співу, без нальоту вульгарності, часом видається за «естрадну специфіку», без штампів, копіювання когось і чогось. А головне — голос яскравий, дзвінкий, наповнений, якою він вільно володіє; міцне співоче дихання, яким володіє далеко не кожен вокаліст — все це приваблює в ньому. Яак Йоала співає гарно, схвильовано, що називається, на нерві»[1].

З 1988 року Яак покинув радянську сцену, а в середині 1990-х практично припинив концертні виступи.

Після відходу зі сцени був викладачем гри на гітарі в Талліннському музичному училищі.

У 2000 році був одним із засновників Естонського союзу виконавців — організації, що захищає авторські права естонських музикантів. Кілька років очолював його.

У 2002 році на телеканалі ТВС в авторському циклі Сергія Костіна «Хвіст комети» вийшла передача про Яака Йоалу.

Був продюсером молодих співаків, викладав вокал.

У 2005 році переніс перший інфаркт, в 2006 — інсульт і другий інфаркт. 17 травня 2011 року було госпіталізовано в кардіологічне відділення в зв'язку з третім інфарктом.

2011 року переніс інфаркт міокарду.

Помер 25 вересня 2014 році. Похований на Лісовому кладовищі Таллінна.

• Помер відомий радянський музикант і співак Яак Йоала