Яворівський Євген

Євген Яворівський
Псевдо О.Слободич
Народився 1893(1893)
Коломия
Помер 1954(1954)
Детройт
Національність українець
Діяльність журналіст
письменник
Alma mater Віденський університет
Мова творів українська
Брати, сестри Корнило Яворівський

Євге́н Не́сторович Яворі́вський (літературний псевдонім О. Слободич[1]; нар. 1893(1893), Коломия — пом. 1954, Детройт) — український громадський та політичний діяч, педагог, журналіст[2] і письменник. Рідний брат Корнила Яворівського[3].

Життєпис

Євген Яворівський народився 1893 року в Коломиї, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника Нестора Яворівського (Яворовського)[4]. У 1911—1914 роках студіював на філософічно-педагогічному факультеті Віденського університету, де належав до студентського товариства «Січ».

Під час Першої світової війни служив в австрійській армії та брав участь у бойових діях на італійському фронті.

У 1918—1920 роках Євген Яворівський в УГА, визволяв у серпні 1919 року Київ. Згодом в Діючій армії УНР.

Викладав у гімназії в місті Чортків у 1920—1922 роках.

З 1922 до 1930 року — гімназійний учитель «Рідної школи» в Яворові, був звільнений з посади з політичних причин, після чого перейшов до журналістської роботи, працював у редакції видавництва «Українська Преса» (Львів). Діяч УРП.

У 1930 році був відсторонений від викладання і змушений переїхати у Львів, де співпрацював з «Новим часом» та «Нашим прапором», працював у видавництві «Самоосвіта».

У серпні 1941 року став першим головним редактором газети «Львівські вісті»[5].

З 1944 року на еміграції, мешкав у Інсбруку, де вчителював в українській гімназії та брав активну участь у громадському житті.

У 1950 році переїхав в США. Мешкав у місті Детройті, займався активно громадською роботою, співпрацював із «Вільною Україною» та «Народною волею». Помер у Детройті.

Творчість
Автор
  • численних статей,
  • популярних нарисів: «Мітологія старинних греків і римлян», «Яворівщина» (етнографічний збірник),
  • праці «Вождь 100-тисячної армії», «Денікіяна» та ін. присвячені Добі визвольної війни,
  • збірки новел, трагедії «Зрадник», роману «Заки море перелечу».
Основні твори та праці
  • «Серед кульі гранат» (1922)
  • «Зрадник» (1923),
  • «Нарис історії філії товариства „Просвіта“ в Яворові» (1931)
  • «Заки море перелечу» (1938)
  • «Вождь 100-тисячної армії» (1958)

Література

Примітки
  1. І. Крип'якевич. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. Відділ Рукописів. — Ф. 314
  2. Яворівський Євген Несторович // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника. — Львів, 1996. — Вип. 3. — С. 331
  3. Яворівський Євген // Енциклопедія Коломийщини. Том 14 (літери Щ-Ю-Я) / За ред. М. Васильчука. — Коломия: Вік, 2002. — С. 38
  4. Слідами «Білої панни»: про одну сторінку діяльності Євгенії Ярошинської як перекладачки та її контекст / Л. М. Ковалець // Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія. — 2020. — Вип. 23. — С. 38.
  5. Преса на продаж… інформація, пропаганда, ідеологія … Інтерактивний Львів

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.