Корнило Яворівський

Корни́ло Не́сторович Яворі́вський (нар. 1898 року, м. Львів — пом. 1975 року, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — український громадський діяч, викладач іноземних мов, поліглот, перекладач. Рідний брат Євгена Яворівського[1]. Старшина УГА[2].

Корнило Яворівський
Народився 1898
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 1975
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
 США
Діяльність військовослужбовець, громадський діяч, викладач університету
Знання мов українська, англійська, італійська, німецька, польська, французька, іспанська, російська, румунська і угорська
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Брати, сестри Яворівський Євген

Біографія

Народився 1898 року у Львові, в сім'ї викладача латинської і грецької філософії, письменника і політичного діяча Нестора Яворівського (Яворовського). Закінчив Коломийську гімназію; у 1916—1917 роках — хорунжий австро-угорського війська. В 1917 році потрапив до італійського полону, де перебував до 1919 року[3]. У 1919—1921 рр. разом з братом перебував у лавах Української галицької армії.

З 1921 до 1924 років навчався в Українському університеті у Львові, після закінчення викладав іноземні мови приватно та в українських гімназіях Яворова (1925—1926 р.р.) і філії Академічної гімназії у Львові (1935—1939 р.р.)[3]. Особисто навчав англійської патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого[1].

До 1939 року працював у «Пресовому концерні Івана Тиктора»[4], у 1940—41 роках працював у науковій бібліотеці та викладав англійську мову при відділі аспірантури Львівського університету. Володів англійською, італійською, німецькою, польською, французькою, також іспанською, російською, румунською та угорською мовами[3].

Входив до складу редакції підпільної радіостанції «Самостійна Україна» («Афродита»), яка вела щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами[5][6], зокрема разом з Богданом Галайчуком займався підготовкою іншомовних текстів[7].

Після викриття і знищення солдатами НКВС криївки з радіоапаратурою, емігрував: спочатку виїхав до Німеччини, а згодом до США[1].

Помер 1975 року в Лос-Анджелесі, Каліфорнія[2].

Перед смертю Корнило Яворівський встиг передати оригінал протоколу з процесу над Мироном Тарнавським, якого судили у 1919 році за те, що він пішов на підписання угоди із Добровольчою армією російського генерала Денікіна. Цей документ, а також інші важливі архівні документи Української галицької армії, зберігалися у його сімейному архіві понад 50 років. Усі ці матеріали згодом стали основою для книги «Процес генерала Мирона Тарнавського», яку власним коштом у 1976 році опублікував Дмитро Микитюк[2].

Вибрані переклади і статті
  • Іван Бравн. Її послідні гроші / Пер. з англ. Корнило Яворівський // Новий час. — 1929. — Ч. 112
  • Фредерік Буте. Помилка справедливості / Пер. Корнило Яворівський // Новий час. — 1930. — Ч. 21
  • Корнило Яворівський. Як учитися чужих мов // Новий час. — 1930. — Ч. 97

Деякі свої праці Корнило Яворівський також публікував у часописі «Новий час» під криптонімами «К. Яв.», «Корнило Яв.»[8].

Примітки
  1. Яворівський Євген // Енциклопедія Коломийщини. Том 14 (літери Щ-Ю-Я) / За ред. М. Васильчука. — Коломия: Вік, 2002. — С. 38
  2. Українська Галицька Армія. Том 5 / Д. Микитюк. — Вінніпеґ, 1976. — С. 146
  3. Володимир Мороз. Технічні засоби пропаганди в діяльності ОУН. // Український 490 визвольний рух / Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2004.. http://dspace.nbuv.gov.ua/ (українська). с. 220. Процитовано 19 вересня 2021.
  4. У межах зацікавлення / Іван Кедрин. — Нью-Йорк та ін.: Наук. т-во ім. Шевченка, 1986. — С. 490
  5. Радіостанція УПА «Афродита», або голос вільної України що лунав з села Ямельниця. https://photo-lviv.in.ua/. Процитовано 19 вересня 2021.
  6. Вільна Україна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
  7. ОУН і УПА в роки Другої світової війни / Перепічка Є. В. — Львів: Сполом, 2009. — С. 668
  8. Видання Івана Тиктора та концерну «Українська Преса»: Бібліографічний покажчик (1923—1977) / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. В. Г. Денисюк]. — Львів, 2000. — С. 108, 111
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.