Явір'я

Розташування

Лежить на північних схилах Низьких Бескидів.

Знаходиться за 9 км до центру гміни села Новий Змигород, 24 км до повітового центру Ясло і 67 км до воєводського центру Ряшева, за 15 км від словацького кордону.

Історія

В селі не було власної церкви і воно належало до парохії в Дошниці. В 1790 р. в Дошниці взамін згорілої дерев'яної збудовано нову муровану церкву святого Вмч. Димитрія (відпустна Воздвиження Чесного Хреста). Парафіяльна школа в Дошниці служила також і для сіл Явір'я і Галбів. В 1841 р. в ній учителював Іван Скимбович. В 1888 р. в центрі Дошниці споруджено нову 4-класну школу.

В 1882 р. в Явір'ї проживало 269 осіб (усі — греко-католики).

На початку Першої світової війни проведена мобілізація та в Талергоф за москвофільство були вивезені кілька осіб, а парох Дошниці Олександр Сілецький невдовзі там помер. В 1915 р. на території села точилися запеклі бої. Разом з російськими військами втекла частина молодих людей, які за деякий час повернулись і були мобілізовані на італійський фронт.

4 серпня 1944 р. польськими шовіністами був убитий парох о. Микола Яськевич (його надгробок знаходиться біля церкви), після цього вже не було в Дошниці греко-католицького пароха. Восени 1944 р. фронт зупинився за 5 км від села і німці за один день вигнали всіх жителів чотирьох сіл: Дошниці, Галбова, Котані та Явір'я. Родини без малих дітей вивезли на роботи до Німеччини, а решту відправили на будівництво оборонних споруд у Карпатах.

До 1945 року в селі було чисто лемківське населення: зі 160 жителів — всі 160 українці[2].

До 1945 р. греко-католики села належали до парохії Дошниця Дуклянського деканату, до якої також входили Березова, Галбів, Скальник і Кути. Метричні книги провадились від 1784 р[3].

Після проходження фронту більшість хат були спалені або розібрані. Не було, що їсти й де жити, тому більшість були задурені обіцянкою будинків, землі, хліба і добробуту й погодились в 1945 р. на переселення в СРСР. Забрали з собою частину внутрішнього облаштування православної церкви і виїхали здебільшого в околиці Калуша. А решту 17 осіб у 1947 році між 25 і 31 травня в результаті операції «Вісла» були депортовані на понімецькі землі Польщі[4], на їх місце були поселені поляки.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 43 6 33 4
Жінки 44 8 25 11
Разом 87 14 58 15

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 29.
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 61-62
  4. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 443.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.