Якимівці (Кременецький район)
Яки́мівці — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горинька, на сході району. Вище по течії на відстані 3,5 км розташоване село Матвіївці, нижче по течії на відстані 1,5 км розташоване село Юськівці, на протилежному березі — село Татаринці. До 2017 центр сільради, якій було підпорядковане село Татаринці. До Якимівців приєднано хутір Рідкодуб.
| село Якимівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Кременецький |
| Рада | Лановецька міська громада |
| Облікова картка | Якимівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1566 |
| Населення | 491 |
| Територія | 0.640 км² |
| Густота населення | 767.19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47420 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′51″ пн. ш. 26°02′57″ сх. д. |
| Водойми | Горанка |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Найближча залізнична станція | Ланівці |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47420, с. Якимівці |
| Карта | |
  Якимівці | |
 Якимівці | |
| Мапа | |
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади [1]
Населення — 463 особи (2007).
Історія
Перша згадка. Походження назви
Перша писемна згадка про Якимівці датується 1566 роком: в акті від 29 листопада 1566 року село згадується як маєток Ганни Канівської. Його незмінна назва, за переказами, походить від імені першого поселенця Якима. Він стрілою з лука вбив татарського воєводу, котрий шукав броду через болото, щоб зі своїм загоном перебратись до села зі сторони Татаринець.
За панування Польщі в 1922-1939 роках Якимівці входили до Дедеркальського повіту.
Радянська влада
У січні 1918 року в селі проголошено Радянську владу. В 1920-1939 роках у складі Польщі.
У 30-х роках XX століття в селі діяло товариство "Просвіта", яке структурно входило до Кременецького повітового товариства. Крім "Просвіти" тут діяли ОУН й Кирило-Мефодіївське братство на чолі зі священиком І.Собком.
Учасниками Великої Вітчизняної війни були 155 жителів Якимівців, 88 з них за мужність і відвагу на фронтах війни одержали урядові нагороди.
На території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», за яким закріплено 1,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,5 тис. га орної землі. Успішно розвивалося рільництво й тваринництво. Основними культурами були пшениця і цукрові буряки. Тваринництво — м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств були млин та пилорама.
Соціальна сфера
Заклади освіти:
- Якимівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Росинка"
- Якимівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (до 2001 - неповна) (директор - Тетяна Іванівна Іващук). Будівля школи побудована 1981 року. До 1980 року учні навчались у панському будинку Польового.
В селі діють будинок культури, бібліотека, медична амбулаторія, відділення зв'язку.
При будинку культури працюють хоровий та драматичний гуртки. Колектив народного хору у 2003 році відзначив своє 30-тиріччя.
Релігія
Згідно з архівними даними, дерев'яну, покриту бляхою церкву в Якимівцях побудували в 1786 році на честь святого Архістратига Михаїла. В 1875 перебудували за кошти прихожан. На жаль, в 49-50 роках XX століття храм згорів, залишився тільки престол. Місце, де стояв престол, обгородили, і тут відбувалися відправи в день престольного празнику. З часу пожежі й до 1990 року власної церкви в селі не було. У 1990 році в Якимівцях у день св. Марії Магдалини освятили храм Св. Архістратига Михаїла. Цегляну, криту бляхою будівлю звели на кошти жителів села та пожертвування парафіян інших церков, а також завдяки спонсорській допомозі місцевого сільськогосподарського підприємства. Тоді ж частково реставрували стару дзвіницю, що вціліла від пожежі. З Києва були привезені нові дзвони, придбані теж на кошти парафіян.
В Якимівцях є каплиця. Її збудували біля могили жителів села, померлих від епідемії чуми (там поховано близько трьох сотень чоловік). За часів радянської влади каплицю зруйнували, залишився тільки насип та старі клени. Вже у незалежній Україні, на тому ж місці звели нову.
В Якимівцях з 1922 є громада УЦХВЄ, яка має власний Дім молитви.
Пам'ятки
Археологічні
Поблизу Якимівців виявлено залишки поселення і могильник черняхівської культури III–VI століть (на відстані 500 м від колгоспного двору, поблизу ставка у полі). На території даного поселення восени 2015 року віднайдено горщик із срібними динаріями Римської Імперії в кількоті понад 2000 шт, значну кількість фібул та інших речей даного періоду. Аналогічні знахідки виявлено і на протилежному березі річки по відношенню до даного черняхівського поселення (у значно меншій кількості).[джерело?]
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974), три братські могили.
Ботанічні
Окрасою села Якимівці є парк, який розташований в центрі села. Особливо багато при вході в парк каштанів. Вхід до парку знаходиться на початку вулиці Колгоспної. В глибині парку є невелика галявина, на якій часто відпочиває молодь.
Неподалік села за кар'єрами знаходяться торф'яні родовища.
Відомі люди
Народилися
- український поет у Румунії Кирило Куцюк-Кочинський,
- громадський діяч та сенатор часів Другої Речі Посполитої Михайло Черкавський.
Джерела
- Басюк Г., Гуцал П. Якимівці / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 682—683. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 5 жовтня 2021.