Яким (Фещак)
о. Яким Фещак ЧСВВ (уроджений Олекса Фещак, 11 червня 1881, м-ко Золотий Потік, нині смт — 12 лютого 1920, м-ко Чечельник) — український греко-католицький священник-василіянин, релігійний діяч, редактор. Капелан УГА (декан капеланів УГА[1]).
| о. Яким Фещак ЧСВВ | |
|---|---|
 Капелан УГА о. Яким Фещак ЧСВВ | |
| Ім'я при народженні | Олекса Фещак |
| Народився |
11 червня 1881 м-ко Золотий Потік, нині смт, Чортківський район |
| Помер |
12 лютого 1920 (38 років) Чечельник, нині смт, Вінницька область ·тиф |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Національність | українець |
| Діяльність | священник, релігійний діяч, редактор |
| Відомий завдяки | капелан УГА |
| Військове звання | сотник |
| Конфесія | греко-католик |
Життєпис
Олекса Фещак народився 11 червня 1881 року в містечку Золотий Потік Бучацького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині смт Чортківського району Тернопільської области, Україна) в сім'ї заможного, національно свідомого селянина.
Навчався в початковій («вселюдній») школі в Золотому Потоці[2]; закінчив з відзнакою 4 класи ґімназії при Бучацькому монастирі оо. Василіян. У 1896 р. вступив до новіціяту оо. Василіян у Добромилі (навчався там до 1902 р.[3]). У 1898 р. склав перші обіти, у 1901 р. — урочисті обіти (професійні) в Добромильському монастирі оо. Василіян. У Добромилі закінчив гімназію, два роки стислої філософії (1897–1902 рр.).
Працював викладачем (професором), префектом конвікту в Бучачі. Вивчав богослов'я у Кристинополі; молодь і професори просили настоятелів прислати брата Якима до Бучача, тому приватно, крім викладання, вивчав богослов'я.
У 1907 р. отримав ієрейські свячення, після цього був скерований на богословські студії в «Канізіяніум» (Інсбрук, проводили оо. Єзуїти). Викладав латину, риторику в чернечому ліцеї в Крехові. З 1910 р. в монастирі св. Онуфрія (Львів); провідник «Марійського товариства молоді», «дружини пань» (зросла чисельно до 88 осіб) у Львові, з 1911–1914 р. водночас редактор релігійного місячника «Місіонар».[4] Мав погляди проти москвофільства. Під час Першої світової війни — у містах Жовква, Перемишль. Служив у духовній семінарії для українських еміґрантів у Кромерижу (Моравія).
У 1916 р. повернувся до Перемишля (катехит жіночої школи сс. Бенедиктинок). У 1918 р. переїхав до Жовкви (співвидавець часопису «Україна»). У грудні попросив настоятелів чину Василіян відпустити польовим духівником УГА. Став капеляном 9-ї Белзької бригади УГА, польовим духівником у ранзі сотника.[5]
У 1919 р. служив відправи в сирітській захоронці сс. Служебниць у Тернополі. З УГА перейшов р. Збруч поблизу Підволочиська. У Вінниці очолив польове духовенство після смерти отця-доктора Петра Кашуби.
Помер від епідемічного висипного тифу в Чечельнику (тоді Українська Народна Республіка, нині районний центр, Вінницька область).
«Монахом-лицарем» називали галичани о. Якима Фещака ЧСВВ.[6]
Примітки
- Чечельник. Парафія «Св. Йосипа-обручника Пречистої Діви Марії». Поховані на парафіяльному цвинтарі
- о. Назарко І. ЧСВВ. Лицар у чернечій рясі // Бучач і Бучаччина… — С. 111.
- Дуда І., Пиндус Б. Фещак Олекса… — С. 518.
- М. Лозинський. Часопис «МІСІОНАР» — друкований апостол українського народу (1897—1944). Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 17 травня 2014.
- Спомини о. [[Порфирій (Боднар)|Порфирія Боднара]], ЧСВВ. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 17 травня 2014.
- Мизак Н. За тебе, свята Україно.
Джерела
- Дуда І., Пиндус Б. Фещак Олекса // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 518. — ISBN 978-966-528-279-2.
- о. Назарко І. ЧСВВ. Лицар у чернечій рясі // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 110—116.