Яковлєв Володимир Олексійович (історик)

Професор Володи́мир Олексі́йович Я́ковлєв (нар. 1840(1840), Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія пом. 10 квітня 1896, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) історик і педагог Російської імперії, історик Одеси. Доктор російської словесності, професор. Директор Одеської міської публічної бібліотеки.

Володимир Яковлєв
Народився 1840(1840)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 10 квітня 1896(1896-04-10)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Країна  Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Імператорський Санкт-Петербурзький університет
Заклад Дерптський університет, Варшавський університет, Імператорський Новоросійський університет
Посада Директор Одеської міської публічної бібліотеки
Звання Професор
Ступінь Доктор російської словесності
Науковий керівник Ізмаїл Срезневський

Життєпис

Володимир Олексійович Яковлєв народився в 1840 році в Одесі, що на той час входила до складу Херсонської губернії Російської імперії у родині відомого громадського діяча. Його батько був побічним сином сибірського генерал-губернатора часів імператора Олександра І Івана Пестеля. Мати походила із відомої в Одесі італійської родини Перозіо.

Середню освіту Володимир Яковлєв отримав у 2-й одеській гімназії. Після її закінчення у 1857 році вступив спочатку на юридичний факультет Рішельєвського ліцею, а в 1860 році, перед закінченням курсу, перевівся до Імператорського Санкт-Петербурзького університету на історико-філологічний факультет. Там він займався під керівництвом декана цього факультету професора Ізмаїла Срезневського. Ставлячи за мету зайнятися університетським викладанням, багато вивчав російської літератури, плідно працюючи в Імператорській публічній бібліотеці. У цей же час відвідував гурток Миколи Костомарова.

Через закриття Санкт-Петербурзького університету змушений був поїхати 1864 року до Києва в Імператорський Київський університет Святого Володимира для складання іспиту на ступінь кандидата. Після отримання цього ступеню він став викладачем російської мови і словесності в гімназії Імператорського Природничого товариства, викладаючи у цей же час у Миколаївському інженерному, Костянтинівському артилерійському і Миколаївському Новоросійському училищах, а також займаючись приватними уроками. У 1867 у Санкт-Петербурзі вийшло видання «Домострою» під його редакцією. У 1869 році за рекомендацією професора Олександра Котляревського був обраний на кафедру слов'янських діалектів Дерптського університету.

В 1871 році перевівся на кафедру російської мови і словесності Варшавського університету. Після захисту роботи на ступінь магістр у Варшавському університеті, у 1876 році був призначений на посаду екстраординарного професора цього ж університету. Магістерська дисертація була присвячена аналізу давньокиївських релігійних сказань і отримала високу оцінку у науковому світі. В університеті Володимир Олексійович працював включно до 1878 року. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я переїхав до Одеси, де він почав активно співпрацювати з місцевими періодичними виданнями, публікував статті з історії краю, матеріали для яких черпав із архіву управління Новоросійського генерал-губернатора.

В 1882 році здійснив спробу видання журналу «Юг», яка привела його до ще більшої матеріальної скрути. У номерах містились статті самого редактора, в тому числі «Преса в Новоросійському краї», матеріал для якої він збирав протягом тривалого часу. Популярність сприяла його обранню в 1883 році завідувачем Одеської міської публічної бібліотеки. На цій посаді він працював до своєї смерті. Він склав нові каталоги, надрукував кілька цінних публікацій про бібліотеку. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я опікувався підготовкою кадрів досвідчених помічників в бібліотеці.

Будучи керівником бібліотеки, в 1883 році був обраний секретарем Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей. За період свого секретарства склав більшість некрологів. Присвятив багато часу вивченню історії Одеси. В 1884 році став приват-доцентом російської словесності на історико-філологічному факультеті Імператорського Новоросійського університету.

У 1893 році захистив в Санкт-Петербурзькому університеті роботу на здобуття ступеню доктора російської словесності («До літературної історії древньоруських збірок: спроба дослідження „Ізмарагда“»). В 1894 році став екстраординарним професором Новоросійського університету, а на початку 1896 року — ординарним професором. Не зважаючи на загострення хвороби, продовжував працювати над історією Одеси, складав біографічні нариси її діячів для словника Семена Венгерова, а також для словника Російського Імператорського історичного товариства, був активним діячем історико-філологічного товариства при Одеському університеті.

Помер 10 квітня 1896 року в Одесі.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Яковлєва відсутні.[2]

Наукові праці

  • Домострой. По рукописям Императорской Публичной Библиотеки / Под. ред. Яковлева. — СПб, 1867.
  • Сказания о Царьграде по древним рукописям. — СПб., 1868;
  • Памятники русской литературы ХІІ и ХІІІ веков. — СПб., 1872;
  • Патерик Печерский. — 1872;
  • Древне-киевские религиозные сказания. Исследование. — Варшава, 1875;
  • Исторический очерк русской печати в Привислянском крае. Речь к акту 30-го авг. 1877 г.;
  • Русская печать в Привислинском крае. Историко-библиографический очерк. — Варшава, 1878;
  • Печать в Новороссии. Исторический очерк // Юг. — 1882. — Кн. 1;
  • К новоселью городской публичной библиотеки в Одессе (1829—1883). — Одесса, 1883;
  • Граф Алексей Сергеевич Уваров // Записки Одесского общества истории и древностей (ЗООИД). — 1886. — Т. 14. — Отд. 3;
  • Григорий Эммануилович Караулов // ЗООИД. — 1886. — Т. 14. — Отд. 3;
  • Протоиерей Серафим Антонович Серафимов // ЗООИД. — 1886. — Т. 14. — Отд. 3;
  • Значение нашего края в жизни и деятельности А. С. Пушкина. — Одесса, 1887. — 16 с.;
  • Отзывы о Пушкине с Юга России. — Одесса, 1887. — 156 с.;
  • К истории заселения Хаджибея 1789—1795 (К столетию завоевания Хаджибея). — Одесса, 1889;
  • Из Одесской старины. І. Первая кофейня в Одессе // Одесский вестник (ОВ). — 1889. — 24 июля;
  • Из Одесской старины. ІІ. Раздача земель в Гаджибее и его окрестностях. 1792—1794 // ОВ. — 1889. — 21 августа; Из Одесской старины. ІІІ. // ОВ. — 1889. — 24 октября;
  • Из Одесской старины. IV. Меры против предполагаемого нападения французов на наши прибрежные города Черного моря // ОВ. — 1889. — 17 декабря;
  • Протоиерей Георгий Иванович Попруженко // ЗООИД. — 1889. — Т. 15. — Отд. 3; К учреждению статистического бюро в Одессе // ОВ. — 1890. — 23 января;
  • Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета // ОВ. — 1890. — 1 мая; 20. Библиография Херсонской губернии. А. Леонтьев. Опыт указателя книг и статей относящихся к Херсонской губернии. Херсон 1890 г. // ОВ. — 1890. — 19 ноября;
  • Из Одесской старины. Подполковник Кесъ Оглу // ОВ. — 1890. — 19 ноября;
  • Эпизод из жизни Лермонтова // ОВ. — 1891. — 15 июля;
  • Пятидесятилетие учёной деятельности В. Н. Юргевича, вице-президента Императорского Одесского общества истории и древностей. — Одесса, 1892;
  • Николай Григорьевич Тройницкий (Некролог) // ОВ. — 1892. — 9 октября;
  • К литературной истории древнерусских сборников: Опыт исследования «Измарагда». — Одесса, 1893. — 304 с.;
  • Платон Осипович Бурачков // ЗООИД. — 1895. — Т. 18. — Отд. 3.

Примітки

  1. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  2. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса».  2010. Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

Література та джерела

  • Десятилетие деятельности В. А. Яковлева в публичной библиотеке // ОВ. — 1893. — 25 февраля;
  • Маркевич А. И. Поминки по В. А. Яковлеве // ЗООИД. — 1896. — Т. 19. — С. 26-36;
  • Hausmann G. Universitat und stadtische Gesellschaft in Odessa, 1865—1917: soziale und nationale Selbstorganisation an der Peripherie des Zarenreiches. — Stuttgart, 1998. — S. 526;
  • Черняхович Т. Ю. Яковлєв Володимир Олексійович // Праці Одеського Національного Університету. — Одеса, 2005.— Т. 4. — С. 483—484.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.