Національна бібліотека Польщі
Національна бібліотека Польщі (пол. Biblioteka Narodowa w Warszawie) — найбільша польська наукова бібліотека, підпорядкована Міністерству культури й національної спадщини. Бібліотека розташована у Варшаві. Спеціальні фонди зберігаються в Палаці Красінських (Варшава). Національна бібліотека Польщі одержує обов'язковий примірник всіх публікацій, що виходять у світ в Польщі. Окрім Варшавської бібліотеки статус національної має також Бібліотека Ягеллонського університету в Кракові.
| Національна бібліотека Польщі | |
|---|---|
 | |
| 52°12′50″ пн. ш. 21°00′11″ сх. д. | |
| Країна: |
 Польща[1] |
| Тип: | публічна бібліотека |
| Розташування | Варшава |
| Адреса | Головний корпус: al. Niepodległości 213 02-086 Warszawa, спеціальні колекції: Pałac Rzeczypospolitej - Zbiory Specjalne BN pl. Krasińskich 3/5 |
| Заснована | 1930 |
| Філії: | 2 |
| Фонди: | 7 900 000 одиниць зберігання |
| Директор: | Томаш Маковський |
| Сайт: | Офіційна сторінка |
| Нагороди: |
 |
| |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія
Першу національну бібліотеку було засновано в Польщі у XVIII столітті. Її заснували варшавські єпископи брати Залуські. У 1774 році Бібліотека Залуських перейшла до Комісії з національної освіти. У 1817 році у Львові була заснована бібліотека Оссолінеум — один з найвизначніших культурних закладів Галичини. 24 лютого 1928 року було засновано теперішню національну бібліотеку Польщі. Відкриття бібліотеки відбулося в 1930 році.
1940 року фонди бібліотеки було підпорядковано німецькій окупаційній владі. Німецькомовні видання було вилучено й виставлено для користування виключно німців у приміщенні на той час закритого Варшавського університету. Найцінніші книжки було переведено в Палац Красінських у Варшаві. Після поразки Варшавського повстання 1944 року всі ці книжки було спалено.
Фонди бібліотеки
Сьогодні Національна бібліотека Польщі має в своїх фондах більше 8 700 000 одиниць зберігання (дані на 2008 рік). У сховищах бібліотеки було більше 160 000 томів, виданих до 1801 року, 20 000 рукописів (з них близько 7000 нотних рукописів), 120 000 партитур, 120 000 атласів і мап, 2 000 000 книжок, 800 000 річних комплектів журналів XIX—XXI століть[3].