Яків (Тимчук)

Я́ків Тимчу́к (хресне ім'я Яросла́в; 24 серпня 1919, Дуплиська — 20 грудня 1988, Чортків) — український церковний діяч, василіянин, підпільний єпископ Станиславівської єпархії УГКЦ.

Яків Тимчук
Владика Яків Тимчук, ЧСВВ
Єпископ-помічник
Станиславівської єпархії
1977 — 20 грудня 1988
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
 
Народження: 24 серпня 1919(1919-08-24)
Дуплиська,  ЗУНР під окупацією Польщі, нині Заліщицький район, Тернопільська область,  Україна
Смерть: 20 грудня 1988(1988-12-20) (69 років)
Чортків
Похоронений: Заліщики
Батько: Григорій Тимчук
Мати: Марія Борсук
Прийняття священичого сану: 3 січня 1943
Прийняття монашества: 13 вересня 1942
(довічні обіти в ЧСВВ)
Єпископська хіротонія: 1977

Життєпис

Народився в селі Дуплиськах у сім'ї Григорія і Марії (з роду Борсук) Тимчуків. Окрім нього в родині ще були сини Євген (о. Єронім, ЧСВВ) і Нестор та дочки Наталя, Ольга, Надія і Савина (сестра Софронія в Чині сестер Святого Василія Великого).

Навчався в Місійному інституті ім. святого Йосафата при Бучацькому монастирі отців Василіян. 16 серпня 1934 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові. Після складення перших обітів (31 березня 1936 року) навчався в студійних монастирях Чину: в Добромилі (в 1936—1939 роках вивчав гуманістику і риторику), Кристинополі (в 1939—1941 роках — філософію, а в 1941—1944 роках — богослов'я). 13 вересня 1942 року в Крехові склав вічні обіти, а 27 грудня в Перемишлі отримав дияконські свячення з рук єпископа-помічника Перемишльського Григорія Лакоти. Священичі свячення отримав у Перемишлі 3 січня 1943 року.

Після свячень о. Яків короткий час перебував у Гошівському монастирі, а потім став парохом церкви Покрови у м. Чортків.

Після ліквідації УГКЦ, перейшов на нелегальне становище — у підпілля. Працював у музеї м. Коломия, в аптеці м. Копичинці, на цукрозаводі «Хрещатик» у с. Кострижівка сусідньої Чернівецької області.

Єпископ підпільної УГКЦ

У 1977 році[1] таємно висвячений на єпископа владикою Софроном Дмитерком і призначений помічником Станиславівської єпархії[2].

Незважаючи на переслідування і постійну небезпеку арешту, був надзвичайно мобільним і всюди встигав. Завдяки його активності і неабияким організаторським здібностям по всій Галичині були організовані осередки ІІІ-го Чину Святого Василія Великого та гуртки Апостольства молитви. Спричинився до організації нових і пожвавлення діяльності вже існуючих спільнот Апостольства молитви в Галичині (на Тернопільщині, Івано-Франківщині і Львівщині). Владика Яків часто навідувався до Чернівців, де відправляв Службу Божу, сповідав людей, хрестив дітей. Проводив регулярні богослужіння на Самбірщині, Дрогобиччині, Стрийщині. Служив підпільно на Чортківщині, в Тернополі, Коломиї[3].

Помер 20 грудня 1988 у Чорткові. Похорон відбувся 23 грудня у Заліщиках. Похоронну службу відправили єпископи Софрон Дмитерко і Павло Василик у співслужінні 27 священиків[4].

Примітки
  1. Cheney, David M. Bishop Yakym Yaroslav Tymchuk [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 14 квітня 2016. (це джерело та Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996)… ― С. 323, подають невірно ім'я владики Яким).
  2. д-р Борис Гудзяк. Керівництво УГКЦ під радянським режимом, 1946-1989. www.ugkk.de. Процитовано 14 квітня 2016.
  3. Михайло Сопилюк. Реліквії Владики Якова Тимчука в парафіяльному музеї Заліщик - Парафія Покрови Пресвятої Богородиці. ugcc-pokrov.te.ua. Процитовано 14 квітня 2016.
  4. Михайло Сопилюк. Пам’яті отців Тимчуків - ісповідників віри. (До 150-ї річниці церкви Святої Покрови в Заліщиках). Бучацька Єпархія УГКЦ. Процитовано 14 квітня 2016.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.