Ян Рокіта

Ян Владислав Рокіта (пол. Jan Władysław Rokita; нар. 18 червня 1959 року, Краків) — польський політик та публіцист, міністр Кабінету Міністрів Польщі (1992—1993), член Сейму Польщі X, I, II, III, IV i V скликань, співзасновник Консервативно-народної партії та її президент у 2000—2002 роках, один з лідерів партії «Громадянська платформа» у перші роки її існування, заступник голови у 2001—2003 та 2005—2006 роках та голова парламентського клубу у 2003—2005 роках.

Ян Рокіта
пол. Jan Rokita
Народився 18 червня 1959(1959-06-18) (62 роки)
Краків, Краківське воєводство, Польська Народна Республіка[1]
Країна  Польща
Діяльність політик, адвокат, профспілковий діяч, публіцист
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська[2]
Заклад Jesuit University of Philosophy and Education Ignatianumd
Членство Independent Students' Uniond і Солідарність
Посада член Сейму Польщі
Партія Громадянська платформа
Конфесія католицтво
У шлюбі з Katarzyna Zimmererd і Nelli Rokitad
Нагороди

Сайт janrokita.pl

Біографія

Народився 18 червня 1959 року в Кракові. Закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету[3]. У 1980-х роках був членом Незалежної спілки студентів та активістом опозиційного руху «Свобода і мир» організацій антикомуністичного та пацифістичного характеру. Після 1980 року вступив в «Солідарність», був головою цієї профспілки в Ягеллонському університеті.

Політична діяльність

Брав участь в засіданнях «Круглого столу» як представник «Солідарності». У 1989 році обраний членом Сейму ПНР X скликання (так званого «контрактного Сейму»)[4]. Був членом і віце-головою Громадянського парламентського клубу, очолював спеціальну комісію Сейму з розслідування діяльності Міністерства внутрішніх справ, яка розглядала архівів колишньої Служби безпеки. Був автором «рапорту Рокіти» — підсумкової доповіді про роботу комісії.

У 1990 році був обраний до Сейму Республіки Польща I скликання[5]. В уряді Ганни Сухоцької займав посаду міністра — шефа Кабінету міністрів. Займався плануванням адміністративної реформи.

Після падіння уряду і дострокових виборів в 1993 році став членом Сейму II скликання від Демократичного союзу, 1994 року вступив до новоствореної партії «Союз свободи». У січні 1997 року вийшов з «Союзу свободи» і став співзасновником Консервативно-народної партії, яка приєдналася до Виборчого руху «Солідарність». За списком виборчого комітету Маріана Кшаклевського увійшов в Сейм III скликання.

Після створення «Громадянської платформи» в січні 2001 року був противником приєднання до неї Консервативно-народної партії, проте через кілька місяців змінив свою думку і вступив в нову партію.

У вересні 2001 року обраний депутатом Сейму IV скликання. У 2002 році балотувався на пост мера Кракова, але програв[6].

На парламентських виборах у вересні 2005 року в шостий раз поспіль отримав депутатський мандат в Сеймі V скликання[7].

На виборах мера Кракова 2006 року разом з групою парламентаріїв «Громадянської платформи» з Кракова підтримав у другому турі Ришарда Терлецького[8].

Відхід з політики

14 вересня 2007 року в передачі «Герой тижня» на телеканалі TVN24 заявив, що він не братиме участі в дострокових парламентських виборах і йде з активної політики[9].

У 2008 році став співзасновником інтернет-порталу Polska XXI. З 2008 по 2009 рік був політичним оглядачем польської газети «Dziennik»[10].

У 2013 році виключений із Громадянської платформи за несплату членських внесків[11].

З 2014 року — коментатор телеканалу «TVN24 Biznes i Świat», підтримував виборчий комітет Polska Razem на виборах в Європарламент[12]. У 2018 року призвав голосувати за Малгожату Вассерман[13], а в 2019 році — на Кшиштофа Мазура[14], які представляли партію «Право і справедливість», а також підтримував окремі ініціативи цієї партії.

Нагороди
  • Премія Киселя (2003);
  • «Людина Року» за версією тижневика Wprost (2003);
  • Медаль «Незламним в слові» (11 грудня 2011)[17].

Особисте життя

Першою дружиною Яна Рокіти (цивільний шлюб) була журналіст і письменник Катажина Ціммерер. Другою дружиною є Неллі Рокіта, депутат Сейму шостого скликання від партії «Право і справедливість»), німкеня з колишнього СРСР, має доньку від першого шлюбу[18].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #129511854 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Narodowej, Instytut Pamięcie. Rokita Jan Maria. Encyklopedia Solidarności (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  4. Obwieszczenie Państwowej Komisji Wyborczej z dnia 8 czerwca 1989 r. o wynikach głosowania i wynikach wyborów do Sejmu Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej przeprowadzonych dnia 4 czerwca 1989 r.. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 21 січня 2021.
  5. Janicki, Mariusz (20070629T124000+0200). Rokita Jan. www.polityka.pl (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  6. Państwowa Komisja Wyborcza: Wybory samorządowe. wybory2002.pkw.gov.pl. Процитовано 21 січня 2021.
  7. Wybory 2005. wybory2005.pkw.gov.pl. Процитовано 21 січня 2021.
  8. S.A, Wirtualna Polska Media (21 вересня 2007). Platforma zareklamuje politycznego konkurenta?. wiadomosci.wp.pl (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  9. Rokita ogłosił, że nie wystartuje w wyborach. gazetapl (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  10. Jan Rokita będzie pisać dla "Dziennika" - Polska - Informacje - portal TVN24.pl - 01.09.2008. web.archive.org. 1 вересня 2008. Процитовано 21 січня 2021.
  11. Jan Rokita usunięty z PO za niepłacenie składek. TVN24 (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  12. Rokita zagłosuje w wyborach do PE na Emilewicz. www.rp.pl (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
  13. Rokita: W niedzielę zagłosuję na Wassermann. Do Rzeczy (пол.). 30 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
  14. Skowron, Grzegorz (13 вересня 2019). Wybory parlamentarne 2019. Jan Rokita popiera Krzysztofa Mazura. Dziennik Polski (pl-PL). Процитовано 21 січня 2021.
  15. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 8 sierpnia 2008 r. o nadaniu orderów i odznaczeń. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 21 січня 2021.
  16. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 13 marca 2018 r. o nadaniu odznaczeń. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 21 січня 2021.
  17. Medal Niezłomnym w Słowie - Stan wojenny w Małopolsce i Świętokrzyskim. web.archive.org. 2 липня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
  18. Polska, Grupa Wirtualna (7 серпня 2009). Nelli Rokita - żona źle strzeżona. kobieta.wp.pl (пол.). Процитовано 21 січня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.