Ян Сологуб

Син воєводи литовського Антонія Сологуба (1710—1759) і князівни Бригіти Радзивілл (1727—1773). По батькові доводився онуком великого підскарбія Яна Сологуба, по матері — князя Миколая Радзивілла.

У 1761 — майор литовської артилерії. Перейшов на російську службу: в 1777 — полковник, командир Слов'янського гусарського полку; 1 січня 1785 одержав чин генерал-майора.

Брав участь у російсько-турецькій війні 1787—1791: в 1787 перебував у 1-й Катеринославській дивізії чинної армії, в 1788 — при Потьомкіні під Очаковом.

25 серпня 1793 був звільнений у відставку без клопотання. Кавалер ордена Св. Станіслава (6 травня 1777) і голштинського ордена Св. Анни (1776); ордена Білого Орла (30 вересня 1797).

Мав до 80 тисяч душ селян; власник замку в ґміні Опорув (1781—1792); Шліссельбурзький повітовий маршалок шляхти (до 1798). За найвищим указом імператора Павла I 23 лютого 1798 звільнений з посади маршалка і відправлений у відпустку.

За відгуком Ф. Булгаріна, граф Сологуб був «вельми приємної зовнішності, надзвичайно ввічливий»[2], але в 1803, користуючись заступництвом Марії Наришкіної, він надумав відібрати у своєї дружини маєток Горки і виклопотав у Олександра I на нього опіку, тим часом як за законом, «окрім малолітніх і божевільних, в опіку не брати». Суперечка ця привела його до повного розриву з сім'єю. Помер в Дрездені.

• Перша дружина (з квітня 1777) — Марія (Маріанна Катаржина) Сапега (1760 — ?), Дочка польського гетьмана литовського, князя Олександра Михаїла Сапеги (1730–1793) і Магдалени Агнешки Любомирської (1739–1780). У 1778 подружжя розлучилося, не маючи спільних дітей.
• Друга дружина (з 22 серпня 1781)[3] — Наталя Наришкіна (1761-21.08.1819), дочка Л. Наришкіна; при торжестві в Москві миру з турками 11 липня 1775 отримала стасус фрейліни, а 24 листопада 1780заручена з графом Сологубом. Катерина II особисто була присутня при заручинах, в день своїх іменин, і при вінчанні, а після — на бенкеті. Подружжя проживало майже постійно в Петербурзі, де Наталя блищала при дворі і була знаменита своєю пишною красою, яка підтримувалася розкішшю в манерах і нарядах. Згідно з щоденником Храповицького в лютому 1787, під час подорожі імператриці, в Києві, на балі у Кобенцеля графиня Сологуб з'явилася з грудьми до того відкритими, що у графа Румянцева вирвалося вигук: «Не можна краще уявити спокуси»[4]. Одним з прихильників графині був князь Потьомкін. Їй належав величезний маєток Горки в Могилевській губернії, де часто гостював Державін і оспівував його у своїх віршах. Шлюб Наталії, вельми щасливий на початку 1803 затьмарився майновою суперечкою, через що в старості вона жила з чоловіком нарізно. Померла в Петербурзі і була похована в Олександро-Невській лаврі[5]. У шлюбі народилися:
  • Катерина (13.03.1784 — 01.03.1827) — заміжня (з 09.10.1801) за князем Г. С. Голіциним
  • Лев (1785 або 1783–1825?)
  • Олександр (1787–1843) — батько письменника В. Соллогуба.

• 
  Наталя, жінка
• 
  Катерина, донька
• 
  Левко, син
• 
  Олександр, син

• Sołłohub Jan Michał (1747—1812?) // Polski Słownik Biograficzny. — Tom XL. — 2001. — s. 315—318.
• Катерина II і Г. А. Потьомкін. Особисте листування (1769—1791). — М .: Наука, 1997..
• Jan Sołłohub h.
• Prawdzic