Япет (супутник)

Япе́т (лат. Iapetus, грец. Ιαπετός) — двадцять четвертий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий Дж. Д. Кассіні 1671 року. Названий Джоном Гершелем на честь одного з титанів із грецької міфології. Діаметр — близько 1470 км[5], радіус орбіти — 3,561 млн км.

**Япет**
Iapetus
Дані про відкриття
Мозаїка знімків апарата «Кассіні», 2004
Дата відкриття	25 жовтня 1671
Відкривач(і)	Джованні Доменіко Кассіні
Планета	Сатурн
Номер	VIII
Орбітальні характеристики
Велика піввісь	3 560 820 км
Перицентр	3 458 936 км
Апоцентр	3 662 704 км[1]
Орбітальний період	79,3215 діб
Ексцентриситет орбіти	0,0286125
Нахил орбіти	17,28° до площини екліптики (15,47° до площини екватора планети)[2]
Фізичні характеристики
Діаметр	1494×1498×1425 км[3]
Середній радіус	735,60 ± 1,5 км[4]
Площа поверхні	6 700 000 км²
Маса	1,805635±0,000375×10²¹ кг[4]
Густина	1,0830±0,0066 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння	0,223 м/с²
Друга космічна швидкість	0,572 км/с
Період обертання навколо своєї осі	79,3215 діб
Нахил осі обертання	0°
Альбедо	0,04—0,5
Атмосфера	відсутня
Інші позначення
Сатурн VIII
Япет у Вікісховищі

Япет примітний різкою відмінністю альбедо півкуль: провідна півкуля в десять разів темніша за ведену. Це пов'язують із осіданням на неї пилу з інших супутників, зокрема Феби. Потемніння поверхні спричиняє її посилене нагрівання сонячним світлом, прискорене випаровування льоду і, як наслідок, ще більше потемніння[6].

Іншою особливістю супутника є Стіна Япета — високий переривчастий гірський хребет, що опоясує Япет по екватору.

Деталі поверхні Япета називають за мотивами середньовічної французької поеми «Пісня про Роланда», тому що Кассіні відкрив цей супутник під час роботи у Франції. Кратери яскравої області названо іменами позитивних героїв поеми — франків та їхніх союзників. Кратери темної області (або розташовані в перехідній зоні, але з темними денцями) отримали імена їхніх супротивників — маврів[7]. Темна частина Япета названа областю Кассіні (Cassini Regio) на честь першовідкривача супутника, а світлу поділено навпіл за екватором: північну половину назвали Ронсевальською землею (Roncevaux Terra), а південну — землею Сарагоса (Saragossa Terra)[8].

Примітки

Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
За даними en:Iapetus (moon)^{[неавторитетне джерело]}; за даними http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html нахил орбіти до площини екватора Сатурна рівний 7,52°
Thomas, P. C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E.; Jacobson, R. A. (March 13-17 2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites. 37th Annual Lunar and Planetary Science Conference.
Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal 132: 2520–2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812.
Thomas P. C. (2010). Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission. Icarus 208 (1): 395–401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025.
Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science 327 (432): 432–435. Bibcode:2010Sci...327..432S. PMID 20007862. doi:10.1126/science.1177132.
Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.
Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 4 квітня 2017.

Посилання

Карта Япета з чинними назвами деталей поверхні (архів за 08.01.2017)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.

[2] За даними en:Iapetus (moon)^{[неавторитетне джерело]}; за даними http://johnstonsarchive.net/astro/wrjs103so.html нахил орбіти до площини екватора Сатурна рівний 7,52°

[Thomas_2006-3] Thomas, P. C.; Veverka, J.; Helfenstein, P.; Porco, C.; Burns, J.; Denk, T.; Turtle, E.; Jacobson, R. A. (March 13-17 2006). Shapes of the Saturnian Icy Satellites. 37th Annual Lunar and Planetary Science Conference.

[Jacobson_2006-4] Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal 132: 2520–2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812.

[Thomas_2010-5] Thomas P. C. (2010). Sizes, shapes, and derived properties of the saturnian satellites after the Cassini nominal mission. Icarus 208 (1): 395–401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025.

[Spencer_2010-6] Spencer J. R., Denk T. (2010). Formation of Iapetus' Extreme Albedo Dichotomy by Exogenically Triggered Thermal Ice Migration. Science 327 (432): 432–435. Bibcode:2010Sci...327..432S. PMID 20007862. doi:10.1126/science.1177132.

[Burba_1986-7] Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — 80 с.

[gazetteer_Iapetus_all-8] Список деталей рельєфу Япета, що мають назви. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 4 квітня 2017.