Ярич Василь Якимович

Народився 29 вересня 1951 року в с. Велика Тур’я в сім’ї сільського шевця. Був десятою дитиною в родині. Закінчив місцеву восьмирічну школу, а потім здобував освіту у Тростянецькій середній школі. Службу в радянському війську відбув в Угорщині. Працювати малярем у Долинському управлінні технологічного транспорту, де оформлював наочну агітацію. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979). Після навчання працював у Художньому фонді. Вибрав фах скульптора. Працює зі станковою та монументальною скульптурою. Створює портрети та пластичні композиції, реалізовані в різних матеріалах: теракота, бронза, камінь, дерево.

Перша персональна виставка робіт відбулася 1991 року у Львові. Вперше репрезентував Україну на Міжнародному симпозіумі скульптури, який проходив у французькому місті Лендштрофі у 1993 році. Василь Ярич – учасник багатьох персональних та групових виставок як в Україні (Великий скульптурний салон у Мистецькому Арсеналі (Київ, 2011 р.), проект у галереї «Леміш» (Львів, 2012 р.), персональна виставка у Національному музеї у Львові (2015 р.), Салон української сучасної скульптури (Київ, 2016 р.), «Виставка нескорених художників» у Львівському палаці мистецтв (2017 р.) тощо), так і за кордоном (Польща, Німеччина, США, Франція, Італія, Бельгія, Литва).

Василь Ярич як скульптор-монументаліст є автором першого в Україні пам’ятника Михайлу Грушевському, встановленого у 1993 році в м. Долині.

Відтак були відкриті пам’ятники – королю Данилу Галицькому на Галицькій площі у Львові (2001) у співавторстві з Романом Романовичем, що став візитною карткою славного міста та монумент «Борцям за Українську державу» (2002) у співавторстві з Ярославом Юськівим у Долині.

Василь Ярич є автором пам’ятників Тарасові Шевченку в с. Добрянах Стрийського району (1992) та в місті Рогатині (2019), Іванові Франку у місті Болехові (2006), меморіального комплексу «Борцям за волю України» у Стрию (2005), статуї Матері Божої Діви Марії в підніжжі Ясної Гори в Гошеві (2000), пам’ятника Героям ЗУНР та УГА у Львові (2018), пам’ятника січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку у м. Болехові (2014), пам’ятника до 125-річчя «Просвіти» у Львові.

Роботи митця знаходяться в багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном, у музейних збірках – Національному музеї та Національній галереї мистецтв у Львові, у музеї Франка в Нагуєвичах, Запорізькому, Чернігівському обласних музеях та інших.

Василь Ярич – автор багатьох меморіальних таблиць у Львові, Івано-Франківську, Стрию. У його творчому доробку понад 400 скульптурних робіт у бронзі, дереві, бетоні, камені, гіпсі. Смисловою основою робіт Василя Ярича є внутрішній спокій. Людина, віддана творчості, високим моральним принципам, вбачає у мистецтві не функцію, а місію. Митець не навантажує свої об’єкти додатковими ефектами, надаючи перевагу промовистості простоти.

В одній майстерні поруч з Василем Яричем вже понад 25 років працює його дружина Світлана Ярич, відома графік і живописець, викладач Львівської національної академії мистецтв. Персональні виставки Світлани Ярич відбулися у Львові (1997, 2015), Люксембургу (1997), Парижі (1999), Чикаго (2010). 2018 року у львівській галереї «Зелена канапа» відбулась спільна виставка робіт творчого подружжя Світлани і Василя Яричів.

Василь Ярич неодноразово відзначався нагородами та преміями: премія імені Тарасевичів всеукраїнського журналу «Образотворче мистецтво» за кращі скульптурні роботи, диплом і друга премія всеукраїнського трієналє скульптури в Києві та ін.

За високі досягнення на ниві українського мистецтва Василю Яричу Указом Президента України у 2008 році присвоєно звання Народний художник України. А ще він – член Національної спілки художників України (1987). Заслужений діяч мистецтв України (1999), член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.

Живе і працює у Львові.

Монументальні

• Пам'ятник Михайлові Грушевському (1990; перший встановлений пам'ятник Грушевському в Україні).
• Пам'ятник «Просвіті» у Львові (1993).
• Пам'ятник Данилові Галицькому у Львові (2001).
• Монумент «Борцям за Українську державу» в місті Долина, 2002 рік. Співавтори скульптор Ярослав Юзьків, архітектори Володимир Сколоздра і Роман Козій[1].
• меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Стрий, 2005).
• Скульптура «Скіфія» для Парку скульптур «Український степ» у Донецьку (відкритий 2006 року).
• Фігура Богородиці в капличці, присвяченій Небесній сотні, село Рокитне Яворівського району (2014)[2].
• Пам'ятник «Михайлу Гаврилку» у Болехові (2014).
• Художньо-меморіальна таблиця Дмитрові Паліїву на вул. Винниченка, 8 у Львові (2011)[3].

Станкові

• «Монумент Слави у Львові», медаль (1979, латунь, діаметр 20).[4]
• «Леся Українка» (1979, алюміній, 16×22)[4].
• «Мартирос Сар'ян», медаль (1979, бронза, діаметр 11)[4].
• «П. І. Чайковський» (1979, бронза, 13×12)[4].
• «В. І. Ленін» (1979, бронза, 15×19)[4].
• «І. Франко» (1980, бронза, діаметр 20)[4].
• «І. Руткович» (1988, гіпс, 44×37×30)[5].
• «Блудний син» (не пізніше 1989)[6].
• Серія «Блудний син» (2001).
• «Скіфська Мадонна» (2006, теракота, дерево, 60×40×30)[7].

• Залізняк Б. Інтерпретація життя // Дзвін. — 1996. — № 3 (617). — С. 131—134.
• Василь Ярич // Антологія краю. Долина, Болехів, околиці / [під ред. Олеся Дяка, Василя Олійника]. – Львів, 2000. – С. 405. Ярич Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці : біогр. довід. / Іван Ярич. – Івано-Фраанківськ, 2003. – С. 274–275.
• Васильович В. Скульптура великотур’янця / В. Васильович // Свіча. – 1992. – 11 лип.
• Довганич М. Василь Ярич – Народний художник України / М. Довганич // Свіча. – 2008. – 10 трав.
• Естетична проекція часу : [скульптурні твори Василя Ярича] // Свіча. – 2012. – 23 листоп. – С. 5.
• Інтерпретація життя. В. Ярич: «На художника «насідає» багато моментів, з яких він повинен зробити образ» // Дзвін. – 1996. – №3. – С. 131–133.
• Олійник В. До рівня короля дотягнув наш земляк / Василь Олійник // Свіча. – 2001. – 14 берез.
• Олійник В. З мистецьких мандрів повернувся / Василь Олійник // Свіча. – 1993. – 13 листоп.
• Олійник В. Король Данило від Василя Ярича / Василь Олійник // Свіча. – 2001. – 3 листоп.
• Престижна премія // Свіча. – 1999. – 6 жовт.
• Ровенчак О. Українські «Гори» у Франції / Оксана Ровенчак // Галичина. – 1993. – 24 листоп.
• Савчин Я. Різець скульптора приніс ще одне високе визнання / Ярослав Савчин // Свіча. – 1999. – 27 листоп.
• Савчук Г. Нове ім’я – Василь Ярич / Г. Савчук // Жовтень. – 1987. – №5. – С. 130–132.
• Ярич Василь – скульптор // Свіча. – 2003. – 5 верес.

• Дані на сторінці Національної Спілки художників України