Яриш Остап Орестович

Остап Яриш (нар. 31 липня 1994, Львів) — український журналіст, який з 2019 року працює в Сполучених Штатах Америки. Лауреат кількох журналістських премій: PRESSZVANIE 2018 в номінації Відкриття року,[1] Високі стандарти журналістики 2019 в номінації За швидкий та якісний розвиток у професії, 2021 ввійшов до списку “30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа”.

Остап Яриш
Народився 31 липня 1994
Львів
Громадянство українець
Національність українець
Місце проживання Вашингтон, округ Колумбія, США
Діяльність журналіст
Alma mater Український католицький університет, Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада кореспондент Голос Америки
Нагороди

Біографічна довідка

Остап Орестович Яриш народився у Львові, у цьому ж місті навчався та проживав до 2017 року. Випускник бакалаврату факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка та магістерської програми Українського католицького університету.

Остап ставав героєм публікацій ЗМІ завдяки своєму активізму (зокрема, є згадка про участь в русі Обери своє майбутнє,[2] організованому для привернення українців до участі в виборах 2012 року), навчанню та подорожам.[3][4] Спостерігач від Комітету виборців України на своїх перших виборах 2012 року в окрузі 118 (Львів і Пустомитівський район),[5] учасник Революції Гідності у Львові.[6]

Останнім часом, з визнанням його професійних здобутків Остап з'являється в ефірах ЗМІ, щоби поділитися досвідом, враженнями від мандрів та професії.[7] А також співпрацює із закладами, в яких навчався: на сайті УКУ згадується про його зустрічі зі студентами,[8] а в травні 2020 взяв участь у конференції ЛНУ з доповіддю про журналістську діяльність у США.[9] 2021 року долучився до семінару НУ "Львівська політехніка".[10]

В березні 2021 року Остап Яриш анонсував роботу над книгою "Америка. Історії не з Голлівуду", в яку увійдуть 10-12 його репортажів про нестандартні локації, місця та людей,.. нетуристичні речі. Книга створюється у співпраці з видавництвом Човен.[11]

Журналістська діяльність

В автобіографії на сайті УКУ Остап згадує, що першим досвідом в журналістиці була співпраця з молодіжним порталом «П'ятниця» у 2010 році, спершу в якості кореспондента, наступного року став його контент-редактором.[12] Того ж року брав участь у навчальному проекті ГО ОПП «ВЗАЄМОДІЯ»,[13] а саме на школі документалістики та новітніх медіа. 2011 року поступив на факультет журналістики ЛНУ ім. Франка. 2013 року був прес-секретарем фестивалю Lviv Acoustic Fest,[14] в організації якого також брали участь Андрій Балан та Єгор Грушин. Під час навчання в ЛНУ співпрацював з кількома місцевими виданнями та вів особистий блог.

В 2015 році продовжив освіту в Українському католицькому університеті. Пройшов за конкурсом із найвищим рейтинговим балом,[15] досяг помітних успіхів у навчанні, зокрема, є згадки про його:

З 2016 по 2019 роки співпрацював із платформами суспільного мовлення, спершу львівським кореспондентом Громадського радіо, згодом кореспондентом телебачення і ведучим в його київській студії. Одночасно дописував для багатьох львівських і всеукраїнських видань, в тому числі, tvoemisto.tv, Українська правда. Життя, Новое время та інших.

Навесні 2019 почав роботу в українській службі Голосу Америки та переїхав у Вашингтон. Втім, продовжує співпрацю з рядом українських видань, даючи коментарі щодо нюансів американської політики Суспільному

Відгуки та відзнаки

За висвітлення подій у США (зокрема висвітлення скандалу, що призвів до спроби імпічменту Трампа) отримав національну премію Високі стандарти журналістики з такою характеристикою:

За 2 роки в професії Остап не тільки голосно заявив себе як політичний журналіст, журналіст-міжнародник, репортер, телевізійний ведучий спочатку «Громадського», яке відкрило йому дорогу до «Голосу Америки» у Вашингтоні, а й як аналітик та експерт у тих темах, в яких він спеціалізується. За декілька місяців роботи у Вашингтоні Остап став одним з ключових медійників, які фахово розповідають про американську політику, він набув експертності у дуже юному професійному віці, що вирізняє його посеред інших номінантів.[17]

До того, протягом 2018 року він отримав відзнаку в конкурсі ООН «Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку»,[18] став лауреатом премії PRESSZVANIE, також претендував на премію Честь Професії в номінації Надія журналістики.[19] 2021 року Остап увійшов до списку “30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа”, представленого оргкомітетом Премії Ґонґадзе та виданням The Ukrainians. Учасниця журі Мирослава Ґонґадзе прокоментувала переможців:

Ці 30 українських журналістів і журналісток — енергійні, швидкі, творчі, ефективні та готові до викликів. Ми направляємо на них наше студійне світло, щоб ви побачили, що в української незалежної журналістики є круте майбутнє і разом ми збудуємо ту Україну, про яку мріємо.[20]

Засновник Школи журналістики в УКУ Ігор Балинський згадав Остапа Яриша як одного з випускників, хто сформував репортажне середовище в сучасній українській журналістиці.[21]

Цікавинки

Джерела

Посилання

Примітки

  1. telekritika (12 червня 2018). Переможці української премії PRESSZVANIE: повний список. Telekritika (ru-RU). Процитовано 27 червня 2020.
  2. Вибори 2014 на Львівщині: від агітації до можливої махінації. 032.ua - Сайт міста Львова (uk-UA). Процитовано 27 червня 2020.
  3. Кормухіна, Діана (№85 (1995), четвер, 2 листопада 2017). Безкоштовно навчатися у Європі? Реально!. газета Львівська Поштa. Процитовано 27.6.2020.
  4. Троє молодих українців розповідають про те, як мандрувати світом за допомогою програм обміну. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  5. Офіційні спостерігачі від громадської організації: Всеукраїнська громадська організація "Комітет виборців України". ЦВК. Процитовано 27.6.2020.
  6. Zaxid.net. Звернення до львівських «мітингувальників». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  7. Voice of America — Остап Яриш - Радио Аристократы. aristocrats.fm. Процитовано 27 червня 2020.
  8. Випускники | Школа журналістики УКУ. Процитовано 27 червня 2020.
  9. «Професійне становлення журналіста: традиції та нові підходи»…. Факультет журналістики (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  10. Відбувся семінар «Міжнародні події у фокусі оглядача та кореспондента радіо і телебачення» | Національний університет «Львівська політехніка». lpnu.ua. Процитовано 12 вересня 2021.
  11. США без глянцю та стереотипів у книзі українського журналіста Остапа Яриша. Громадське радіо (укр.). Процитовано 12 вересня 2021.
  12. Остап Яриш | Школа журналістики УКУ. Процитовано 27 червня 2020.
  13. група, Остап Яриш Христина Головко | 2. Відео-ролик на соціальну тему. Запорізька обласна громадська організація «ОПП «ВЗАЄМОДІЯ» (uk-ua). Процитовано 27 червня 2020.
  14. Львів запрошує на фестиваль «Lviv Acoustic Fest». portal.lviv.ua (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  15. 2015 -журналістика, Гуманітарний факультет, Магістр, Український католицький університет - рейтинговий список. abit-poisk.org.ua. Процитовано 27 червня 2020.
  16. Яриш, Остап (11 серпня 2016). Стажування на Radio Vaticana: останній рік перед закриттям. ms.detector.media (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  17. ЖИТТЯ, Опубліковано РЕДАКЦІЯ ЧАСОПИСУ "ПОЛІТИКА ПРАВО; ". Високі стандарти журналістики-2019 (укр.). Процитовано 27 червня 2020.
  18. Оголошено переможців конкурсу для журналістів 'Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку' — Представництво ООН в Україні. www.un.org.ua. Процитовано 27 червня 2020.
  19. Честь професії :: Номінації. www.konkurssmi.org. Процитовано 27 червня 2020.
  20. Премія Ґонґадзе представила спецпроєкт “30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа”.. Премія імені Георгія Ґонґадзе (укр.). Процитовано 12 вересня 2021.
  21. Ігор Балинський: «Я вважаю, що більшість заборон, пов’язаних з війною із Росією, спрацювали в плюс для української культури». LB.ua. Процитовано 12 вересня 2021.
  22. Сараєво. magazine.nv.ua. Процитовано 27 червня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.