120-мм корабельна гармата QF 4.7-inch Mk XI
120-мм (4,7-дюймова) корабельна артилерійська система марки QF Mark XI (англ. 4.7 inch QF Mark XI) — британська корабельна гармата часів Другої світової війни. Артилерійська система QF Mark XI була основним корабельним озброєнням ескадрених міноносців окремих типів, що перебували на озброєнні британських військово-морських сил, а також флоту Туреччини.
| 120-мм корабельна артилерійська установка QF Mk XI QF 4.7-inch Mk XI | |
|---|---|
 120-мм корабельна артилерійська установка QF Mark XI на британському ескадреному міноносцеві «Матчлес» | |
| Тип: | Корабельна гармата |
| Походження: |  Велика Британія |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1940–1970 |
| Використання у |  Королівський ВМФ Великої Британії ВМС Туреччини |
| Війни | Друга світова війна Корейська війна |
| Історія виробництва: | |
| Розроблено | 1938 |
| Виготовлено | 1940 |
| Кількість | 87 |
| Характеристики | |
| Маса | 3 405 кг |
| Довжина | 6,292 м |
| Довжина ствола, мм: | 6,0 м |
| Тип боєприпасу | S.A.P. 150 шт. + HE 100 + 25 освітл.снарядів |
| Калібр | 120 |
| Віддача | 67,3 см |
| Кут підвищення | -10° до +50° |
| Бойова скорострільність | 6-10 постр./хв. |
| Дульна швидкість | 774 м/с |
| Максимальна дальність | 19 420 м (45°) HE 10 500 м (45°) SAP |
Конструкція та історія
120-мм корабельна гармата Mk XI у двоствольних баштах Mk XX була розроблена для озброєння есмінців типу L та M, що надходили до Королівського флоту на початку Другої світової війни. Артилерійська система дозволяла вести вогонь 28,1 кг снарядами з дульною швидкістю 774 м/с на максимальну відстань до 19 420 м під кутом 45 °. Гармата була здатна вести стрільбу з інтервалом 6 секунд.
Артилерійські снаряди до системи QF 4.7-inch Mk XI були потужнішими та на 24 % важчими ніж їхні попередники артилерійські системи 4.7 inch QF Mark IX & XII і не поступались італійським корабельним гарматам 120/50 Mod. 1926 та могли діяти як додаткове зенітне озброєння кораблів. Бронепробивність Mk XI становила 76 мм броні на відстані до 10 км, а не 5,9 км, як це було у попередніх систем.
15 червня 1942 року в битві біля Пантеллерії британські есмінці «Марне», «Матчлесс» та «Ітуріель» зіткнулись з італійським формуванням, яке їх переважало. У ході бою «Марне» випустив 704 снаряди по кораблях противника, «Матчлесс» — 746, а «Ітуріель» (озброєний QF Mark IX) встиг вистрілити тільки 246 боєприпасів.
Есмінець «Марне» уразив італійський крейсер «Еудженіо ді Савойя», «Матчлесс» не влучив в інший крейсер «Раймондо Монтекукколі», проте вогнем корабельної артилерії головного калібру зміг уразити великий есмінець «Уголіно Вівальді». У результаті влучення 120-мм снаряду гармати Mk XI всередину корабля на «Уголіно Вівальді» зайнялась велика пожежа й есмінець вимушено вийшов з бою і тільки на базі пожежу змогли погасити.
Див. також
Література
- Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
- Hodges, Peter; Friedman, Norman (1979). Destroyer Weapons of World War 2. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-87021-929-4.
- March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555.