HMS Ithuriel (H05)

«Ітуріель» (англ. HMS Ithuriel (H05) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «I» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

HMS «Ітуріель» (H05)
HMS Ithuriel (H05)
Британський есмінець «Ітуріель». 1942
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «I»


Держава прапора  Велика Британія


Належність Королівський ВМФ Великої Британії


На честь другий корабель флоту на ім'я «Ітуріель»


Корабельня Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес


Замовлено жовтень 1935


Закладено 24 травня 1939


Спущено на воду 15 грудня 1940


Введено в експлуатацію 3 березня 1942


На службі 1942–1943


Статус закладений для ВМС Туреччини, як TCG Gayret (1940)[1]; придбаний британським урядом у 1941; 28 листопада 1942 пошкоджений німецькими бомбардувальниками біля мису Бон, викинувся на мілину, офіційно списаний 27 лютого 1943, продано на злам 25 серпня 1945


Нагороди 3 бойових відзнаки[Прим. 1][1]


Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Середземномор'я
Мальтійські конвої


Ідентифікація
Девіз «З рапірою наголо»
(лат. Hasta sequenta)


Параметри
Тоннаж 1 370 тонн (стандартна)
1 888 тонн (повна)


Довжина 98,5 м


Ширина 10,1 м


Висота 3,8 м


Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty


Гвинти 2


Потужність 34 000 к.с.


Швидкість 35,5 вузлів (65,7 км/год)


Дальність плавання 5 530 миль (10 240 км) на швидкості 15 вузлів


Екіпаж 145 офіцерів та матросів


Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм гармати QF Mark IX


Торпедно-мінне озброєння 10 (2 × 5) × 533-мм торпедних апаратів
60 глибинних бомб


Зенітне озброєння 8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50


Есмінець «Ітуріель» був закладений 24 травня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у місті Барроу-ін-Фернес. 3 березня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Північній Атлантиці, в Арктиці.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений трьома бойовими відзнаками[1].

Дизайн і конструкція

«Ітуріель» належав до есмінців типу «I», дев'ятої та останньої серії британських міжвоєнних серійних ескадрених міноносців, так званих «стандартних есмінців», які були модернізованою версією попередніх типів G та H. Корабель відрізнявся новими чотиритрубними торпедними апаратами, а для компенсації зрослої ваги у внутрішніх приміщеннях довелось укладати баласт.

Корпус «Ітуріеля» мав загальну довжину між перпендикулярами 98,5 м, бімс — 10,1 м та осадку до 3,8 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1 370 та повна — 1 888 довгих тонн відповідно.

Головна енергетична установка складалась з трьох триколекторних Адміралтейських котлів з пароперегрівником і двох одноступінчатих турбозубчатих редукторів. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, за цього редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21 кгс/см² (20 атм.), температура — 327 °С (620 °F).

Проектна потужність становила 34 000 к.с. за частоти обертання 350 об/хв, що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 35,5 вузли (65,7 км/год). Запас палива зберігався у паливних танках ємністю 462 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу 5 500 миль (10 200 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год). Екіпаж корабля становив 145 офіцерів та матросів.

Озброєння

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Ітуріель»: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mark IX з довжиною ствола 45 калібрів у баштах типу CP XVII 'A', 'B', 'X', та 'Y'. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м.

Зенітне озброєння корабля включало дві 12,7-мм зчетверені зенітні кулемети Vickers .50.

Торпедне озброєння складалося з двох чотиритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів Mark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Протичовнове озброєння есмінця складалося з гідролокатора «ASDIC», 2 бомбоскидачів і двох бомбометів на кормі, для застосування 16 глибинних бомб.

Див. також

Посилання

Література
  • Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6.
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555.
  • Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
  • Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.

Примітки
Виноски
  1. 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1942), за Мальтійські конвої (1942), за Північно-Африканську кампанію (1942).
Джерела
  1. HMS ITHURIEL (H 05) — ex-Turkish I-type Destroyer
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.