24-та окрема бригада спеціального призначення (РФ)

К1 жовтня 1961 року у Забайкальському військовому окрузі було сформовано 806-ту окрему роту спеціального призначення (або військова частина 64656) чисельністю 117 осіб з прямим підпорядкуванням штабу округу.

1 листопада 1977, згідно з директивою Генерального штабу ЗС СРСР, на базі 806-ї роти була створена 24-та окрема бригада спеціального призначення (військова частина 55433) у складі Забайкальського військового округу. Пунктом дислокації була Ясна Оловянінського району Читинської області[1].

У деяких джерелах основою для створення 24-ї бригади вказують 18-у окрему роту спеціального призначення[2][3], що можливо не є вірним твердженням оскільки 18-та рота продовжувала існувати у складі 36-ї загальновійськової армії ЗабВО до кінця 1980-х років[4].

25 травня 1978 року 24-та бригада була передислокована у військове містечко розформованої військової частини РВСП у 6 км від Хара-Бірка й 50 км від Мирна того ж району[4].

Як і всі бригади спеціального призначення, створені на початку 1960-х років (за винятком 3-ї бригади), 24-та бригада була кадровим формуванням, в якому по штатам мирного часу особовий склад був 300—350 осіб. За введенням воєнного стану, за рахунок мобілізації військовослужбовців запасу та проведення 30-денних зборів, 24-та бригада розгорталася в повноцінне боєздатне з'єднання з особовим складом у 1700 осіб[1].

В середині 1970-х років штати окремих бригад спеціального призначення були розгорнуті до 60-80 % від штату воєнного часу.

За штатом мирного часу 24-та бригада складалася з наступних підрозділів:

• Управління бригади й підрозділи при ній:

  загін спеціальної радіозв'язку;

  рота господарського забезпечення.

• 261-й окремий загін спеціального призначення;
• 281-й окремий загін спеціального призначення;
• 282-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
• 297-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
• 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра).

За деякими даними в 1984 році відбулося розгортання 281-го окремого загону спеціального призначення в зведений загін (батальйон 6-ротного складу) по штату аналогічних формувань створювалися одночасно у 5-й, 8-й, 9-й, 16-й і 22-й окремих бригадах спеціального призначення, призначених для відправки в Афганістан. При цьому розгорнутий 281-й загін, на відміну від інших загонів, в Афганістан надіслано не було[3].

10 вересня 1987 року 24-а бригада була передислокована на південь від Кяхти у прикордонний з Монголією Кяхтинський район[4].

При передислокації бригади у Кяхту, 282-й загін (в/ч 20662) було передано в підпорядкування 14-й бригаді Далекосхідного військового округу й передислокований у Матвіївку, Хабаровського краю[2].

Склад 24-ї окремої бригади спеціального призначення на 1989 рік (всі підрозділи і частини бригади дислокувалися біля Кяхти)[4][5]:

• Управління бригади (в/ч 55433) й підрозділи при ній:

• загін спеціальної радіозв'язку;
• рота мінування;
• рота матеріально-технічного забезпечення;
• комендантський взвод.

• 281-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44996);
• 297-й окремий загін спеціального призначення (в/ч 44998);
• 261-й окремий загін спеціального призначення (кадра);
• 641-й окремий загін спеціального призначення (кадра);

У 2002 році 24-та бригада була передислокована в Сосновий Бор під Улан-Уде.

У травні 2009 військове керівництво заявило про передислокації 24-ї бригади в Іркутськ на базу розформованого Іркутського вищого військового авіаційного інженерного інституту[6].

У грудні 2008 року озвучене реформування частин і з'єднань спеціальної розвідки ГРУ, за яким 12-та й 67-ма окремі бригади спеціального призначення підлягали розформуванню, а 3-тя окрема гвардійська бригада спеціального призначення підлягала скороченню.

У зв'язку зі скасуванням колишніх військових округів у 2010 році у складі Східного військового округу опинилися 2 окремі бригади спеціального призначення (14-та й 24-та), що раніше відносилися до Забайкальського й Далекосхідного військових округів. Натомість у складі Центрального військового округу з подібних формувань було тільки одне (3-тя обрсп підлягала скороченню), так як у 2009 році були розформовані 67-яма й 12-та окремі бригади спеціального призначення, що відповідно належали раніше Сибірському й Приволзько-уральському військовим округам.

Тому 24-ту бригаду було передислоковано до складу Центрального військового округу[7].

У 2012 року бригаду передислоковано до військового містечка розформованої 85-ї мотострілецької Ленінградської-Павлівської Червонопрапорної дивізії.

У 2013 році 24-й бригаді було передано почесне найменування 165-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади. Після вручення Бойового прапора і передачі нагород з'єднання почали називати як 24-та окрема гвардійська Бранденбурзька ордена Леніна, Червонопрапорна, ордена Суворова бригада спеціального призначення[8].

10 листопада 2002 року присвоєно звання Героя Росії за участь у Другій російсько-чеченській війні старшому лейтенанту Коробенкову Анатолію Сергійовичу, командиру розвідувальної групи[12].

Неповний список командирів 24-ї бригади[3]:

• Іванов Едуард Михайлович — 1977—1982;
• Колб Григорій Ананійович — 1982—1986;
• Кузьмін Володимир Іванович — 1986—1990;
• Бойко Олександр Михайлович — 1990—1992;
• Рогов Володимир Ілліч — 1992—1994;
• Ліпіев Петро Семенович — 1994—1997;
• Платонов Андрій Олексійович — 1997—1999;
• Жуков Олександр Іванович — 1999—2001;
• Захаров Володимир Володимирович — 2001—2005;
• Борівський Юрій Миколайович — 2005- ?;
• Хасаб Олег Валерійович — на 2012 рік[13]
• Нечаєв Веніамін Вікторович — на 2016 рік[14]
• Кузнєцов Андрій Павлович — на 2019 рік

• Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Соединения и части Береговых войск ВМФ СССР в конце 1980-х // Вооруженные Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — 640 с. — 500 прим. — ISBN 978-5-89503-530-6.
• Сергей Козлов. Том 2. История создания: от рот к бригадам. 1950-1979 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2009. — 424 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-135-4.
• Сергей Козлов. Том 4. Безвременье. 1989-1999 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2010. — 464 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-137-8.
• Сергей Козлов. Том 5. Новейшая история. 1999-2010 гг. // Спецназ ГРУ: Очерки истории. — М. : Русская панорама, 2010. — 400 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-93165-167-5.

• 24-я окрема бригада спеціального призначення на сайті Спецназ.орг