3-тя окрема бригада спеціального призначення (РФ)

Незважаючи на те, що безпосередньо бригада з'явилася в 1966 році, окремі частини, з яких вона формувалася, мають більш тривалу історію.

Традиційно відлік хронології в бригаді ведеться з 5-го окремого мотоциклетного полку. Полк був створений директивою Генерального штабу СРСР 26 березня 1944 року в Україні на території Харківського військового округу в місті Павлограді на базі 238-ї танкової бригади. З 14 липня 1944 року полк брав участь у бойових діях, воюючи у складі 2-ї танкової армії 1-го Білоруського фронту.

9 серпня 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання завдань командування та за оволодіння містами Люблін, Гарволін, Желухів полк був нагороджений орденом Червоного Прапора. 1 грудня того ж року полку було присвоєно почесне найменування «Гвардійський».

10 лютого 1945 року наказом Головнокомандувача за успішне виконання завдань командування по звільненню Варшави полку було присвоєно найменування «Варшавський».

26 квітня 1945 року указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойових завдань командування та за оволодіння містами Вольденберг і Цеден полк був нагороджений орденом Суворова 3-го ступеня.

11 травня 1945 року наказом ВГК за участь у штурмі і взятті Берліна полку було присвоєно найменування «Берлінський».

З жовтня 1945 року 5-й окремий гвардійський Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня Варшавсько-Берлінський мотоциклетний полк 2-ї танкової армії знаходився у військовому містечку Тіфенбрунн.

1 квітня 1947 року 5-й окремий гвардійський мотоциклетний полк був розформований, а на його базі було створено 48-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон. А відповідно до директиви Генерального штабу № Орг 267486 від 20 вересня 1954 року в цілях поліпшення організації розвідувальних частин 28 листопада 1954 48-й окремий гвардійський мотоциклетний батальйон був переформований у 48-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон.

9 липня 1966 року директивою Генерального Штабу № Орг / 6/111560 48-й окремий гвардійський розвідувальний Варшавсько-Берлінський Червонопрапорний ордена Суворова III ступеня батальйон був розформований.

Ворота казарм частини в Нойтімені, Східна Німеччина.

Бригада була створена в 1966 році директивою головнокомандувача групою радянських військ у Німеччині (ГРВН) П. К. Кошового. Вона формувалася в гарнізоні Вердер (Гафель) на базі 26-го окремого батальйону спеціального призначення, а також 27-го окремого батальйону спецпризначення та 48-го окремого розвідувального батальйону і 166-го окремого розвідувального батальйону.

Бригада дислокувалася в місті Фюрстенберг. Частина підрозділів бригади до 1975 року дислокувалося у Нойштреліці, потім в місті Нойтімен.

Одним з основних завдань бригади в 1960-1980-х роках було виявлення і знищення мобільних ракетних комплексів потенційного супротивника — країн-членів НАТО.

З 1981 по 1985 рік бригада, як найкраща частина, нагороджувалася перехідним Червоним прапором Військової Ради ГРВН.

У 1990 році бригада зайняла перше місце на щорічному огляді спортивно-масової роботи в Сухопутних військах.

З січня 1991 року по червень 1992 року 330-й ооСпН дислокувався в Ризі (Латвія).

У квітні 1991 року на підставі директиви Міністерства оборони СРСР № 314/1/01500 від 7 листопада 1990 року бригада була передислокована в селище Рощинське Самарської області і підпорядкована командувачу Приволзько-Уральського військового округу (ПУРВО).

У 2001 році на базі бригади проводилися змагання з тактико-спеціальної підготовки на першість Збройних Сил Російської Федерації за участю представників збройних сил Білорусі.

У 2007 році 512-й окремий загін спеціального призначення брав участь у навчаннях «Мирна місія».

У 2010 році бригада передислокована з Рощинського в Тольятті (Центральний військовий округ), де розмістилася у військовому містечку розформованого Тольяттинского військово-технічного інституту.

З 28 вересня 1992 по 24 листопада 1992 оперативна група зі складу бригади брала участь у бойових діях в Таджикистані. Солдати бригади забезпечували розгортання 201-ї мотострілецької дивізії, охороняли військові та державні об'єкти, прикривали евакуацію американського посольства, супроводжували колони з гуманітарними вантажами.

17 січня 1995 року 1-й батальйон (509-й озСпП) 3-й бригади за допомогою літаків Іл-76 був перекинутий в Моздок, після чого на БМП-1 висунувся колоною на Ханкалу.

Батальйон займався розвідкою околиць міста Аргун, в тому числі виявив брід, по якому надалі переправлялася техніка для оточення міста. У районі села Комсомольське батальйон штурмом брав висоту, контрольовану противником.

У ніч з 20 на 21 березня 1995 року батальйон спільно з розвідротою 165-го полку морської піхоти захопили висоту 236,7 (гора Гойти-Корт), так почалася операція з роззброєння формувань в районі населених пунктів Аргун і Мескер-Юрт.

Надалі загін воював під Гудермесом і Шалі. З 31 травня 1995 року загін був виведений до місця постійної дислокації.

Зведений загін бригади брав участь у миротворчій місії в Косові з липня 1999 року по жовтень 2001 року.

Підрозділи бригади брали участь у бойових діях з квітня 2002 року по січень 2007 року.

З 21 липня 2001 року на базі 1-го батальйону бригади був сформований зведений загін, який до листопада 2004 року забезпечував охорону російських представництв в столиці Афганістану Кабулі.

Військовослужбовці 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення перебували на території України починаючи з березня 2014 року. Саме 3-тя бригада була задіяна для штурму авіабази Бельбек 22 березня 2014 року.[4][5] Потім підрозділи бригади деякий час дислокувались в окупованому Російською Федерацією Криму.[3]

Після анексії Росією Криму спецназівців 3-ї бригади перекинули на Донбас і розмістили в Луганську.[6]

У боях за Луганський аеропорт брали участь бійці 3-ї бригади спецпризначення. Встановлено особи двох військовослужбовців, що брали участь у штурмі аеропорту 31 серпня 2014 року — Патока Олександр і військовослужбовець на прізвище Кривко.[7][8]

Бійці бригади також брали участь у боях за Дебальцеве. Спецпризначенець Кривко був поранений під Санжарівкою.[8]

Зовнішні відеофайли
	Допит полоненого диверсанта - сержанта Александрова Олександра Анатолієвича розвідниками 92-ї бригади[9]
	Пояснення громадянина РФ сержанта ГРУ Олександра Александрова (eng), Служба безпеки України[10]
	Затриманий в Луганській області сержант Александров. Інтерв'ю кореспонденту російської «Нової газети»[11][12]

16 травня 2015 року приблизно о 14:30 в зоні проведення АТО у районі Луганської ТЕС (м. Щастя Луганської області) сталося бойове зіткнення між підрозділом 92-ї окремої механізованої бригади (виконує завдання по охороні станції) з диверсійно-розвідувальною групою (чисельністю до 30 осіб) сил спеціального призначення ЗС РФ. У ході бою загинув боєць 92-ї бригади Вадим Пугачов[13] та було поранено і взято в полон двох членів ДРГ, російських військовослужбовців, капітана ЗС Росії Єрофєєва Євгена Володимировича і сержанта Александрова Олександра Анатолієвича. У затриманих вилучено автомат АК (російського виробництва) та спеціальна 9-мм снайперська гвинтівка «Винторез».[14] Затриманих доставлено до міської лікарні м. Краматорська Донецької області. У результаті допиту співробітниками ДКР зазначених осіб встановлена їхня приналежність до кадрового складу 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС РФ. Додатково встановлені факти, що підтверджують російське громадянство затриманих, зокрема, їхні адреси проживання, навчання та роботи (в минулому), а також дані про близьких родичів, які проживають в РФ. За свідченнями капітана Єрофєєва Є. В. та сержанта Александрова О. А., вони прибули на підконтрольну бойовикам територію в березні 2015 р. у складі підрозділу своєї бригади і виконували бойові розвідувально-диверсійні завдання проти сил АТО. Бойовий наказ ДРГ під командуванням капітана Єрофєєва передбачав:

• проведення засідок та нападів на сили АТО;
• виявлення та знищення живої сили і техніки Збройних сил України;
• мінування території та встановлення фугасів поблизу населених пунктів і на шляхах руху сил АТО;
• кінцева мета — підготовка до збройного захоплення міста Щастя[3].

16 травня ДРГ, зокрема, було поставлено завдання провести розвідку території Луганської ТЕС, з'ясувати стан її охорони для подальшого захоплення підрозділами бойовиків «ЛНР».[15][16][17][18][19]

Після захоплення в полон російських спецназівців терористи «ЛНР» розпочали мінометний обстріл, намагаючись таким чином знищити і бійців АТО, й полонених росіян.[20][14]

Оприлюднено фото документів, виданих «ЛНР» для прикриття участі військових РФ в конфлікті.[21]

Російський інтернет-ресурс «Газета.ru.» відмовився від них, назвавши «бійцями народної міліції».[22][23]

За даними Генштабу ЗСУ, після взяття у полон двох бійців 3-ї бригади спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ інші військовослужбовці цієї частини 17.05.2015 були терміново виведені з зайнятих терористами міст Брянка і Луганська та перекинуті назад в Росію.[24][25][3]

17 травня 2015 року підрозділи 3-ї окремої бригади спеціального призначення терміново виведені з території України, тимчасово захопленої бойовиками «ЛНР», до Росії.[3][26]

Після проведеної оперативної роботи вдалося задокументувати деталі організації підрозділів вторгнення.

Встановлені СБУ військовослужбовці 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення ГРУ ГШ РФ, що брали участь у військових діях на території України[3][26]:

Зовнішні відеофайли
	"Не вбивайте мене я росіянин". Як Бійці 92-й ОМБр взяли в полон двох російських спецназівців ГРУ.

За період від березня 2014 року по травень 2015 року було принаймні 4 ротації особового складу бійців 3-ї окремої гвардійської бригади, що перебували на території України, під час кожної з котрих на Україну було введено приблизно по 200 військовослужбовців[6].

Задокументовано такі факти перебування підрозділів 3-ї окремої гвардійської бригади на території України:

• з 15 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року — Луганська область;
• з 19 грудня 2014 року по 19 січня 2015 року — Луганська область;
• 18 лютого 2015 року — місто Молодогвардійськ Луганської області[3].

Остання ротація підрозділів 3-ї окремої гвардійської бригади в Україні виглядала так:

• 19 березня 2015 року батальйонна група 2-го батальйону 3-ї окремої бригади спеціального призначення в кількості близько 220 бійців прибула на аеродром міста Міллерово Ростовської області РФ;
• 20 березня 2015 року з польового табору, розміщеного у населеному пункті Долотинка, розпочато перекидання особового складу групи на територію України. Термін «відрядження» — до червня 2015 року;[3][26]
• 26 березня 2015 року капітан Єрофєєв та сержант Александров в складі батальйонної групи перейшли російсько-український кордон[28];
• 16 травня 2015 року капітан Єрофєєв та сержант Александров потрапили в український полон;
• 17 травня 2015 року підрозділи 2-го батальйону, розташовані у містах Луганськ та Брянка, піднято по тривозі та терміново виведені на територію Росії;[29][3][26]
• 18 травня 2015 року військово-транспортний літак Іл-76 з аеродрому «Міллерово» в екстреному порядку евакуював бійців 3-ї бригади до Самари.[3][26]

Зовнішні відеофайли
	Пояснення громадянина РФ капітана ГРУ Євгена Єрофєєва (eng), Служба безпеки України.[10]
	Затриманий в Луганській області диверсант капітан Єрофєєв. Інтерв'ю кореспонденту «Нової газети»[11][12]
	О чем врут пленные спецназовцы из Тольятти ГРУ ГШ РФ в Украине /Ерофеев,Александров

2-й батальйон 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення під час перебування в Україні в період з 19.03.2015 по 17.05.2015 мав таку структуру[3][26][30]:

• командир (тимчасовий виконувач обов'язків[31]) 2-го батальйону — майор Напольських Костянтин Миколайович, випускник КВВКУ[31], позивний «Фагот», у його підпорядкуванні близько 220 бійців, а саме:
  • 3 роти по 4 розвідгрупи в кожній, разом 12 диверсійно-розвідувальних груп;
  • рота зв'язку;
  • мінно-підривна рота;
  • рота забезпечення.