3 Юнона

3 Юно́на (лат. 3 Juno) — астероїд у Сонячній системі. Відкритий 1 вересня 1804 року Карлом Людвигом Гардінгом і названий на честь Юнони — дружини Юпітера, верховного римського божества.

3 Юнона 
Зображення Юнони у чотирьох довжинах світлах. Великий кратер видно у 934 нм
Відкриття
Відкривач Карл Гардінг
Місце відкриття Лілієнталь
Дата відкриття 1 вересня 1804
Позначення
Названа на честь Юнона
Тимчасові назви відсутні
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,669858508483 а. о.
Перигелій 1,988454518929 а. о.
Афелій 3,351262498036 а. о.
Ексцентриситет 0,255221011671
Орбітальний період 1593,421952407 д
Середня орбітальна швидкість 0,225928856732 °/д
Середня аномалія 347,9222474357°
Нахил орбіти 12,98137744068°
Довгота висхідного вузла 169,8776356197°
Аргумент перицентру 248,3798174614°
Фізичні характеристики
Розміри 233,92 км
Маса 2,67 ×1019 кг[2]
Середня густина 2,98 ± 0,55 г/см³[2]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,12 м/с²
Друга космічна швидкість 0,18 км/с
Період обертання 7,210 год
Альбедо 0,2383
Температура ~163 K
макс: 301 K (+28 °C)[3]
Спектральний тип S (Толен)
Sk (SMASS)
Видима зоряна величина 7,4[4][5] до 11,55
Стандартна зоряна величина 5,33
Кутовий розмір 0,30" до 0,07"
 3 Юнона у Вікісховищі

Юнона належить до головного поясу астероїдов, очолюючи однойменну родину Юнони (англ. Juno family). Юнона — один з досить великих астероїдів головного поясу — за різними оцінками від 234 до 267 км у діаметрі. Юнона є одним з найбільших членів головного поясу астероїдів в Сонячній системі, але це все ще тільки кілька відсотків маси найбільшого жителя цього регіону: карликової планети Церери. Оберт навколо власної осі астероїд здійснює за 0,3004 доби. Має альбедо 0,238, що дає на відстані 1 а. о. світимість 5,33 зоряної величини, і належить до спектрального класу S.

Див. також

Примітки
  1. База даних малих космічних тіл JPL: 3 Юнона (англ.). Процитовано 2014.05.16. Останнє спостереження 2013.06.01.
  2. Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 3 грудня 2008.
  3. Lim, Lucy F.; McConnochie, Timothy H.; Bell, James F.; Hayward, Thomas L. (2005). Thermal infrared (8-13 µm) spectra of 29 asteroids: the Cornell Mid-Infrared Asteroid Spectroscopy (MIDAS) Survey. Icarus 173 (2): 385–408. doi:10.1016/j.icarus.2004.08.005.
  4. AstDys (3) Juno Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 червня 2010.
  5. Bright Minor Planets 2005. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.