79360 Сіла-Нунам

79360 Сіла-Нунам (англ. 79360 Sila-Nunam)  — транснептуновий об'єкт, є подвійним к'юбівано[3][4]. Було відкрито 3 лютого 1997 року Джейн Х. Лю, Девідом Джуїттом, Чад Трухильо і Яном Ченом у обсерваторії Мауна-Кеа на Гаваях. 9 січня 2012 року об'єкту присвоєна назва Сіла-Нунам на честь ескімоського бога небес і стихії Сили і його дружини — богині землі Нунам.

Сіла-Нунам
Відкриття
Відкривач Джейн X. Лю,
Дівід Джуїтт,
Чадвик А. Трухильо,
Ян Чен[1]
Місце відкриття Обсерваторія Мауна-Кеа
Дата відкриття 3 лютого 1997
Позначення
Позначення 1997 CS29
Названа на честь боги Сили та Нунам.
Категорія малої планети карликова планета,
пояс Койпера
Орбітальні характеристики
Епоха 31 грудня 2006
Велика піввісь 6 559 420 000 км (43,847 а. о.)
Перигелій 6 474 150 000 км (43,27699 а. о.)
Афелій 6 644 700 000 км (44,41701 а. о.)
Ексцентриситет 0,013
Орбітальний період 106 049,409 діб (290,347 років)
Середня орбітальна швидкість 4,498 км/с
Середня аномалія 305,256°
Нахил орбіти 2,249°
Довгота висхідного вузла 304,371°
Аргумент перицентру 238,086°
Супутники 1
Фізичні характеристики
Розміри 335 ± 85 км[2]
Маса 4,0×1019 кг
Середня густина 2,0 (припущення)
Прискорення вільного падіння на поверхні ~0,09 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,18 км/с
Спектральний тип 0,06-0,14[2]
Видима зоряна величина 5,5[2]

Орбіта

79360 1997 CS29 є класичним об'єктом холодного поясу і належить до класу к'юбівано. Об'єкт знаходиться майже точно e резонансі 4:7 з Нептуном[2].

Фізичні характеристики

У 2010 році були проведені виміри теплового потоку об'єкту за допомогою телескопа «Гершель». За допомогою цих даних було визначено розміри об'єкта у межах від 250 до 420 км[2].

Сіла-Нунам дуже червоний у видимому спектрі і має нейтральний спектр у ІЧ-діапазоні[5][6].

Смуги поглинання водного льоду відсутні в інфрачервоній частині спектра, і об'єкт схожий на Іксіон[7].

Супутник

Сіла-Нунам має один відомий супутник, який дуже близький за розмірами до головного об'єкту, тому об'єкт інколи розглядають як подвійний к'юбівано.

Примітки
  1. List Of Transneptunian Objects. IAU Minor Planet Center. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 2 серпня 2010.
  2. Muller, T.G.; Lellouch, E.; Stansberry, J. et al. (2010). “TNOs are Cool”: A survey of the trans-Neptunian region I. Results from the Herschel science demonstration phase (SDP). Astronomy and Astrophysics 518: L146. doi:10.1051/0004-6361/201014683.
  3. MPEC 2009-R09 :Distant Minor Planets (2009 SEPT. 16.0 TT). IAU Minor Planet Center. 4 вересня 2009. Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 4 жовтня 2009.
  4. Марк В. Буйе (2009-02-02 using 142 observations). Orbit Fit and Astrometric record for 79360. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 14 липня 2012. Процитовано 4 жовтня 2009.
  5. Grundy, W.M.; Buie, M.W.; Spencer, J. R. (2005). Near-Infrared Spectrum of Low-Inclination Classical Kuiper Belt Object (79360) 1997 CS29. The Astronomical Journal 130: 1299–1301. doi:10.1086/431958.
  6. Fornasier, S.; Barucci, M.A.; de Bergh, C. at al. (2009). Visible spectroscopy of the new ESO large programme on trans-Neptunian objects and Centaurs: final results. Astronomy and Astrophysics 508: 457–465. doi:10.1051/0004-6361/200912582.
  7. Boehnhardt, H.; Bagnulo, S.; Muinonen, S. at al. (2004). Surface characterization of 28978 Ixion (2001 KX76). Astronomy and Astrophysics 415: L21–L25. doi:10.1051/0004-6361:20040005.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.