90-й об'єднаний навчальний центр (Україна)

Свою історію навчальний центр розпочинає з моменту об'єднання двох навчальних частин, на фондах яких він і був сформований. Це були в/ч 77895 та в/ч 14389. Обидві частини мали безпосереднє відношення до ракетних військ та розташовані були поруч.

1 жовтня 1960 року в місті Ромни було сформовано 69-ту школу підготовки фахівців автомобільної служби[1]. У квітні 1961 року 69-та школа передислоковується до Одеської області в м. Котовськ[1]. В школі розпочалось навчання водіїв на автомобілі КрАЗ-214, МАЗ-502, МАЗ-529, МАЗ-535, автомобілі МАЗ-543, а з 1983 року розпочалась підготовка на механіків. В 1977 році відбувся єдиний випуск механіків-водіїв самохідних пускових установок на шасі МАЗ-547. Офіційна назва з'єднання — 69 школа з підготовки сержантів автотракторної служби в/ч 14389. В школі готували й перших водіїв АПУ для ракетного комплексу «Піонер».

80-й навчальний центр ракетних військ (80 НЦ РВ, в/ч 77895) був сформований згідно з рішенням Колегії Мінооборони СРСР від 28 липня 1961 р. на базі 22-ї школи сержантів ВПС з постійним місцем дислокації в м. Котовськ Одеської області УРСР. Навчальний центр підпорядковувався безпосередньо командуючому 43 РА.

Приблизно в 1963—1965 рр. було завершено будівництво навчально-бойової стартової позиції (НБСП) для ракет 8К63 і 8К65.

28 травня 1980 року на підставі директиви Генштабу ЗС СРСР №314/5/0539 розформована та включена в організаційно-штатну структуру 80-го навчального центру РВСП 126-та школа прапорщиків МО. Начальником школи призначений полковник Алянов В.

Основні задачі 80 НЦ РВ:

• підготовка сержантів і солдат-спеціалістів для стартових батарей і груп пуску ракетних полків, озброєних ракетами Р-12, Р-12У і Р-14У, а також для підрозділів бойового забезпечення цих частин;
• підготовка на однорічних курсах офіцерів для первинних офіцерських посад (операторів і техніків) в бойові розрахунки пуску з числа випускників сержантів і солдат-спеціалістів з присвоєнням звання «лейтенант» після закінчення курсів і здачі екзаменів екстерном за середні училища;

29 березня 1992 року військовий колектив присягнув на вірність українському народові[1][2].

З 20 жовтня школа 69 переформована в 69-й навчальний центр та розпочала підготовку фахівців на автомобілі БАЗ, ЗІЛ-135ЛМ.

Оскільки після відмови Україною від ядерної зброї потреба в навчальному центрі ракетних військ відпала, в 1993 році навчальні центри було об'єднано в єдиний навчальний центр. Потужна навчальна база та якісна підготовка затребуваних спеціальностей водіїв, дозволила продовжити існування центру як навчальної бази автомобільних військ ЗСУ.

1 грудня 1996 року на основі директиви Міністра оборони України 69-й навчальний центр підготовки фахівців автомобільної служби переформований в 90-й об'єднаний навчальний центр[1][2].

22 квітня 2000 року було вручено бойовий прапор[3].

За 2001-2002 навчальні роки підготовлено понад 8 тисяч молодших спеціалістів[1].

29 червня 2002 року навчальний центр підпорядковано командувачу військами ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування[1].

Загалом на території частини було 3 парки:

• парк автомобільної техніки навчальної групи експлуатації загальною площею 7,4 га;
• парк гусеничної техніки навчальної групи експлуатації загальною площею 1,1 га;
• парк автомобільної техніки транспортної групи експлуатації загальною площею 1,2 га.

Загальна кількість класів теоретичної підготовки — 53[1].

Територія парків обладнана спеціальними приміщеннями, естакадами та майданчиками для проведення усіх видів технічного обслуговування: щоденного, ТО-1, ТО-2, сезонного.

На майданчиках парків автомобільної та гусеничної техніки навчальної групи експлуатації розміщувалось 280 одиниць техніки:

Тип	Фото	Виробництво	Кількість
МАЗ-543		СРСР	90 од.
МАЗ-537		СРСР	30 од.
УРАЛ, КамАЗ		СРСР	52 од.
КрАЗ-255, 260		Україна	5 од.
ЗІЛ-135ЛМ		СРСР	4 од.
ЗІЛ-130, 131		СРСР	8 од.