90 Антіопа

90 Антіопа
Відкриття
Відкривач	Роберт Лютер
Місце відкриття	Дюссельдорф
Дата відкриття	1 жовтня 1866
Позначення
Позначення	90 Antiope
Тимчасові назви	1952 BK2
Категорія малої планети	Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
	Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь	3,159602878334 а. о.
Перигелій	2,649335700671 а. о.
Афелій	3,669870055996 а. о.
Ексцентриситет	0,161497250544
Орбітальний період	2051,385011705 д
Середня орбітальна швидкість	0,175491191534 °/д
Середня аномалія	153,2805010755°
Нахил орбіти	2,209410128778°
Довгота висхідного вузла	70,13273070265°
Аргумент перицентру	244,2223369186°
Фізичні характеристики
Розміри	120,07 км
Маса	8,28 · 1017
Середня густина	0,6
Період обертання	16,509 год
Альбедо	0,0603
Спектральний тип	C (Толен) ; C (SMASS)
Стандартна зоряна величина	8,27
	90 Антіопа у Вікісховищі

90 Антіо́па — астероїд головного поясу, відкритий 1 жовтня 1866 року німецьким астрономом Робертом Лютером в Дюссельдорфі, Німеччина. Астероїд названий на честь персонажа давньогрецької міфології. Однак достеменно невідомо, чиє ім'я присвоєно астероїду, оскільки воно має подвійне значення в міфології давніх греків. Астероїд міг одержати назву на честь Антіопи з Беотії (за різними джерелами — дочки Ніктея або Асопа)) або на честь амазонки, дочки Ареса.[2]

Подвійний астероїд

Відкриття другого компонента

До 2000 року Антіопа вважалася одним астероїдом, діаметром близько 120 км.[3] 10 серпня 2000 року групою астрономів, що працюють в обсерваторії Кек на Гавайських островах, з використанням адаптивної оптики був виявлений другий компонент, який отримав позначення S/2000 (90) 1.[4]

Астероїди з супутниками відкривали і раніше, однак у попередніх випадках розміри супутника були значно менше основного компонента. Діаметр супутника Антіопи виявився співрозмірним з діаметром астероїда, тому Антіопа вважається першим [2][3] відкритим подвійним астероїдом.

Цікаво, що ще в 1997 році аналіз кривої блиску Антіопи показав класичну затемненно-бінарну форму, яку слід очікувати від двох компонентів однакового розміру, що спостерігаються з ребра орбіти, хоча автори роботи і не надали таке тлумачення.[5]

Орбітальні характеристики системи

Компоненти системи обертаються навколо загального центру мас на відстані 171 ± 1 км.[6] Аналіз кривої блиску, проведене у 2001 році, показує, що обертальні періоди обох тіл збігаються з періодом обертання, що є характерним для синхронного обертання.[7] Площина обертання системи нахилена на 63,7 ° по відношенню до площини екліптики Сонячної системи.[6]

Орбіта Антіопи знаходиться у зовнішній ділянці Головного поясу астероїдів. Період обертання навколо Сонця становить 5,61 юліанських років.

Фізичні характеристики системи

Астероїд відноситься до сімейства Феміди. Як і більшість астероїдів цього сімейства, Антіопа (і, ймовірно, її компаньйон) має темну, вуглецеву поверхню, і класифікується як астероїд класу C. Низька щільність системи вказує на значну пористість (більше 30%). Це дозволяє припустити, що Антіопа сформувалася з уламків більш ранніх астероїдів або інших небесних тіл. Інша гіпотеза припускає, що обидва компоненти системи є уламками одного батьківського тіла, зруйнованого внаслідок зіткнення зі стороннім небесним тілом на дуже високій швидкості.[3]

Компоненти системи мають подібні розміри: середній діаметр Антіопи становить 87,8 км, її супутника - 83,8 км.[6] Дослідження особливостей кривої блиску астероїда, проведені російськими вченими Пулковської обсерваторії та Інститутом сонячно-земної фізики в Іркутську, відзначають сильну залежність блиску від фазового кута, що може говорити про дуже сплюснену форму компонентів.[8]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,186.

Примітки

База даних малих космічних тіл JPL: 90 Антіопа (англ.). Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.12.06.
Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
Asteroids Do Have Satellites. Asteroids III. 2002. с. 289–312. (англ.)
IAUC 7503: 2000dp; Sats OF MINOR PLANETS. Процитовано 21 вересня 2009.^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (англ.)
Hansen, A. T.; Arentoft, T.; Lang, K. (1997). The Rotational Period of 90 Antiope. The Minor Planet Bulletin 24: 17. (англ.)
Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 вересня 2009. (англ.)
IAUC 7757: (90); 1987A. Процитовано 21 вересня 2009.^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (англ.)
И. А. Верещагина, Д. Л. Горшанов, А. В. Девяткин, П. Г. Папушев (2009). Некоторые особенности кривых блеска астероидов (39) Летиция, (87) Сильвия, (90) Антиопа и 2006 VV₂. Астрономический вестник 43: 305–314.^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Див. також

Список астероїдів (1-100)

Посилання

90 Антіопа — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[jpl-1] База даних малих космічних тіл JPL: 90 Антіопа (англ.). Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.12.06.

[MinorNames-2] Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)

[antiope2-3] Asteroids Do Have Satellites. Asteroids III. 2002. с. 289–312. (англ.)

[antiope3-4] IAUC 7503: 2000dp; Sats OF MINOR PLANETS. Процитовано 21 вересня 2009.^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (англ.)

[antiope4-5] Hansen, A. T.; Arentoft, T.; Lang, K. (1997). The Rotational Period of 90 Antiope. The Minor Planet Bulletin 24: 17. (англ.)

[AsterSat-6] Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 вересня 2009. (англ.)

[antiope5-7] IAUC 7757: (90); 1987A. Процитовано 21 вересня 2009.^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (англ.)

[antiope6-8] И. А. Верещагина, Д. Л. Горшанов, А. В. Девяткин, П. Г. Папушев (2009). Некоторые особенности кривых блеска астероидов (39) Летиция, (87) Сильвия, (90) Антиопа и 2006 VV₂. Астрономический вестник 43: 305–314.^{[недоступне посилання з серпня 2019]}