Aerosmith

1969 року гурт перебрався до Бостона і змінив назву на Aerosmith. 1970 року Рея Табано замінив Бред Вітфорд (Brad Whitford), 23.02.1952, Вінчестер, Массачусеттс, США.

Гурт здобув велику популярність у Бостоні, що привело до укладання угоди з фірмою «Columbia/CBS», а вже 1973 року Aerosmith потрапили до чарту з дебютним альбомом. Щоправда промоційний сингл з цієї платівки «Dream On» опинився лише на п'ятдесят дев'ятому місці журналу «Billboard», проте переписаний знову 1976 року, він злетів до першої десятки.

Альбомом «Get Your Wings» група розпочала плідний період співпраці з продюсером Дені Дугласом. Влаштовуючи гастрольні турне всією країною, Aerosmith вдалось закріпити імідж дуже видовищного гурту, а також підтримати свої високі позиції виданням дуже вдалого альбому «Toys In The Attic», який було продано у кількості понад шість мільйонів примірників.

Четвертий лонгплей «Rocks» здобув титул «платинової платівки» і чудово продавався на ринку. Високу позицію зірки гурт підтримав черговими платівками — «Draw The Line» та «Live! Bootleg», яким однак не довелось здобути прихильників серед багатьох критиків, що вважали Aerosmith вторинним гуртом, наприклад, у порівнянні з Led Zeppelin. Зовнішня схожість Тайлера на Міка Джаґґера та контрастність його характеру з характером Джо Перрі була приводом для порівняння Aerosmith з The Rolling Stones, з якими перші мали непогані стосунки.

1978 року Aerosmith вирушили у турне США, під час якого концертували у маленьких містах, що привело до дуже напруженого календаря. Пізніше з'явився не досить вдалий фільм «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band» і хоча їх версія бітлівської «Come Together» потрапила до Тор 30, стосунки між Тайлером та Перрі погіршились. Перрі залишив гурт після виходу невдалого альбому «Night In The Ruts» і утворив власну формацію The Joe Perry Project.

1980 року до складу Aerosmith приєднався гітарист Джиммі Креспо (Jimmy Crespo), а через рік Бред Вітфорд вирішив разом з колишнім музикантом Теда Нуджента — Деріком Сант-Холтсом — утворити дует. Новий гітарист Рік Дуфей дебютував на нецікавому альбомі «Rock In A Hard Place», яким гурту не вдалось наблизитись до динамічного стилю їх класичних записів. 1984 року під час турне налагодився контакт між Aerosmith та Перрі і Вітфордом, і забувши про старі сварки, наступного року гурт вже грав у найкращому складі. Платівка «Done With Mirrors» виявилась обережною спробою повернення, після якого Тайлер та Перрі пройшли вдале лікування від алкоголю та наркотиків.

1986 року Aerosmith взяли участь у запису їх старої пісні «Walk This Way» у версії репової команди Run DMC, яка незабаром потрапила до першої десятки. Ця співпраця закінчилась великим міжнародним успіхом і новою зацікавленістю Aerosmith. Платівка «Permanent Vacation» виявилась такою, що найкраще продавалася, а також першою в історії гурту, що потрапила до британського чарту. Наступний альбом «Pump», який був дуже високо оцінений критиками, означив, що гурт повністю повернувся до творчого життя. Ці два альбоми вийшли у сумі чотирнадцятимільйонним тиражем і нічого дивного, що Aerosmith уклали нову, на тридцять мільйонів доларів, угоду з «Columbia». I це попри те, що для «Geffen», на якій вони записували останні роботи, гурт мав записати ще два альбоми. Перший з них під назвою «Get A Grip» з'явився навесні 1993 року і був гарно зустрінутий як критиками, так і слухачами. Через рік Aerosmith відправилась у велике турне, а на ринку почали з'являтись їх ретроспективні збірки.

• 1980: Let The Music Do The Talking
• 1981: I've Got The Rock'n'Rolls Again
• 1983: Once A Rocker, Always A Rocker

• 1981: Whitford — St.Holmes