Air Vanuatu
Air Vanuatu — національна авіакомпанія Вануату зі штаб-квартирою в місті Порт-Віла, виконує внутрішні пасажирські перевезення та регулярні міжнародні рейси в Австралію, Нову Зеландію і аеропорти південній частині Тихого океану. Портом приписки авіакомпанії і її головним транзитним вузлом (хабом) є Міжнародний аеропорт Бауерфілд[1].
| ||||
Тип | авіакомпанія | |||
---|---|---|---|---|
Дата заснування | 1981 | |||
Хаби | Bauerfield International Airportd | |||
Штаб-квартира | Порт-Віла | |||
Сайт | airvanuatu.com |
Історія
Авіакомпанія Air Vanuatu була утворена на початку 1981 року після оголошення в 1980 році Вануату незалежності від Сполученого Королівства та Франції. Компанія створювалася за активної участі і фінансової допомоги австралійської магістральної авіакомпанії Ansett Airlines, яка надала новому перевізнику літаки, екіпажі та обслуговчий персонал строком на п'ять років, отримавши при цьому частку в 40 відсотків власності Air Vanuatu[2]. Інші 60 % залишилися у розпорядженні уряду країни. Перший рейс нової авіакомпанії з Сіднея в Порт-Віла був здійснений 5 вересня 1981 року на літаку Douglas DC-9-31[3]. У травні наступного року лайнери DC-9 були замінені на літаки Boeing 737-200, взяті у Polynesian Airlines і замінені в свою чергу літаками того ж типу з Ansett Airlines в жовтні 1985 року[4]. У березні 1986 року минуло п'ятирічну угоду з перевізником Ansett Airlines, продовжувати яке не мали ні сама австралійська авіакомпанія, ні уряд Вануату.
У 1987 році міністерство транспорту Вануату викупила 40 % власності Air Vanuatu, тим самим перевівши авіакомпанію в повну державну власність[5]. Через кілька місяців було підписано партнерську угоду з Australian Airlines, згідно з яким австралійський перевізник передавав в лізинг один літак Boeing-727-200 для виконання регулярних щотижневих рейсів з Порт-Віла в Сідней. Договір набув чинності 19 грудня 1987 року. Через два роки Air Vanuatu викупила цей літак і здала його в часткову оренду колишньому власникові для використання на тому ж самому регулярному маршруті. У листопаді 1992 року Boeing 727 був замінений на більш сучасний Boeing 737-400, так само взятому в лізинг у Australian Airlines. В наступному році подібна практика оренди продовжилася передачею до використання на маршруті з Порт-Віла у Нумеа одного лайнера Embraer EMB 110 Bandeirante. Лізинг обох літаків тривав аж до поглинання Australian Airlines флагманської авіакомпанією Австралії Qantas в жовтні 1993 року, після чого всі діючі договори були продовжені вже від імені нового власника. Авіакомпанія Qantas донині бере активну участь у діяльності Air Vanuatu, надаючи послуги з технічного обслуговування повітряних суден, підготовки та перепідготовки пілотів, між авіакомпаніями укладені код-шерінгові угоди на регулярні рейси до Австралії[6]. Air Vanuatu в повній мірі використовують бонусну програму заохочення часто літаючих пасажирів Qantas Frequent Flyer.
У квітні 1997 року Air Vanuatu розірвала договір на оренду літака Boeing 737-400, отримавши власний лайнер Boeing 737-300. У тому ж місяці припинився і договір на оренду Embraer EMB 110 Bandeirante з причини вступу в оренду Air Vanuatu літака Saab-2000[7]. Договір діяв до березня місяця 1999 року, після чого компанія отримала лайнер De Havilland Canada Dash 8 з державної авіакомпанії Vanair для подальшого його використання на внутрішніх пасажирських перевезеннях[8]. У квітні 2001 року відбулося злиття двох державних авіакомпаній Air Vanuatu і Vanair, однак, через п'ять місяців об'єднання авіаперевізників було скасовано[9][10]. У листопаді 2003 року повітряний флот Air Vanuatu поповнився новим літаком ATR-42[11], а у вересні наступного року обидві авіакомпанії знову були об'єднані в єдину компанію під егідою уряду країни.
У січні 2008 року Air Vanuatu замінило свої застарілі Boeing 737-300 на сучасні лайнери Boeing 737-800[12]. На початку наступного року повітряний флот компанії поповнився трьома літаками Harbin Y-12, а в жовтні того ж року авіакомпанія отримала нові ATR-72, замінивши ними експлуатувалися до цього часу літаки ATR-42[13]. Через чотири дні після прийняття в парк ATR-72 був звільнений у відставку колишній генеральний директор авіакомпанії, на зміну якому прийшов колишній чиновник з Міністерства транспорту Вануату[14][15].
Маршрутна мережа
Внутрішні перевезення
Станом на листопад 2009 року маршрутна мережа авіакомпанії Air Vanuatu включала 28 регулярних рейсів з аеропортів країни[16]
Малампа
- Крейг-Ков — Аеропорт Крейг-Ків
- Ламап — Аеропорт Малекула-Айленд
- Норсап — Аеропорт Норсап
- Паама — Аеропорт Паама
- Саут-Вест-Бей — Аеропорт Саут-Вест-Бей
- Улеї — Аеропорт Улеї
Пенама
- Лонгана — Аеропорт Лонгана
- Маево — Аеропорт Маево
- Редкліфф — Аеропорт Редкліфф
- Сара — Аеропорт Сара
- Волоха — Аеропорт Волоха
Санма
- Лонорорі — Аеропорт Лонорорі
- Луганвіль — Міжнародний аеропорт Санто Пекоа
Шефа
Тафеа
- Анейтьюм — Аеропорт Анейтьюм
- Аніва — Аніва
- Диллонс-Бей — Аеропорт Діллонс-Бей
- Футуна — Аеропорт Футуна
- Айпота — Аеропорт Айпота
- Танна — Аеропорт Уайт-Грасс
Торба
- Гауа — Аеропорт Гауа
- Мота-Лава — Аеропорт Мота-Лава
- Сола — Аеропорт Вануа-Лава-Айленд
- Острови Торрес — Аеропорт островів Торрес
Міжнародні авіалінії
У листопаді 2009 року Air Vanuatu виконувала п'ять регулярних рейсів в Австралію, Нову Каледонію і Нову Зеландію:[17]
Австралія
- Брисбен — Аеропорт Брисбен
- Сідней — Аеропорт Сідней
Нова Каледонія
- Нумеа — Міжнародний аеропорт Ла-Тонтута
Нова Зеландія
- Окленд — Міжнародний аеропорт Окленд
Австралія
- Брисбен
Флот
Станом на листопад 2009 року повітряний флот авіакомпанії Air Vanuatu становили такі літаки:[18][19]
- 1 ATR 72-500
- 1 Boeing 737-800
- 2 Britten-Norman BN2A Islander
- 3 de Havilland Canada DHC-6 Twin Otter
- 3 Harbin Y-12
Авіаподії і нещасні випадки
- 19 грудня 2008 року літак Britten-Norman BN2A Islander, що слідував рейсом NF261 в люганвильский Міжнародний аеропорт Санто-Пеко з дев'ятьма пасажирами на борту врізався в гірський масив поблизу Аеропорту Олпой. Загинув пілот, кілька пасажирів були важко поранені. Причиною катастрофи стали погані метеоумови — літак йшов в гірському районі в умовах густого щільного туману[20][21][22].
Примітки
- За даними Flight International від 27 березня 2007 року
- «World airline directory», Flight International 3 April 1982, p815 (online archive version), retrieved 18 November 2009
- Reid, Gordon. «1988 Major Airline Directory», Australian Aviation magazine, No. 44, May/June 1988, p40.
- Reid, Gordon. «1986 Major Airline Directory», Australian Aviation magazine, No. 33, July/August 1986, p39.
- «World Airline Directory», Flight International 1 April 1989, p55 (online archive version), retrieved 18 November 2009
- Reid, Gordon.
- Reid, Gordon.
- Reid, Gordon.
- «Vanuatu industry: Air Vanuatu merges with bankrupt domestic carrier» retrieved 18 November 2009
- «Air Vanuatu & Vanair Demerge» Архівовано 31 липень 2012 у Wayback Machine. retrieved 18 November 2009
- Flight International, 18-24 November 2003, p.15
- «New Air Van CEO» — Vanuatu Daily Post Online[недоступне посилання з лютого 2019] retrieved 16 November 2009
- «Air Vanuatu takes delivery of new ATR 72-500» — ATR Media Release[недоступне посилання з лютого 2019] retrieved 16 November 2009
- Willie, Royson.
- Garae, Len.
- Air Vanuatu Domestic Fares Matrix. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 18 листопада 2009.
- Bauerfield Airport International flight information. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 18 листопада 2009.
- Air Vanuatu — About Us Архівовано 31 березень 2009 у Wayback Machine. retrieved 12 November 2009
- Air Vanuatu — domestic fleet Архівовано 13 грудень 2009 у Wayback Machine. retrieved 12 November 2009
- Vanuatu plane crash injured flown to Brisbane. Australian Broadcasting Corporation. 22 грудня 2008. Процитовано 22 грудня 2008.
- Crash: Air Vanuatu BN2P near Olpoi on Dec 19th 2008. Salzburg: The Aviation Herald. 21 грудня 2008. Процитовано 21 грудня 2008.
- Few details on cause of fatal plane crash in Vanuatu. Radio New Zealand. 22 грудня 2008. Процитовано 22 грудня 2008.